Ты светишься зарёй из неба

Ти світишся зорею з неба,
у вітрі будеш, що світом летів,
і станеш тихо проливатись
дощем, що за вікном шумів.

Вже янголом на тому світі,
але й на цьому був таким,
у цьому світі янгол не літає,
в нього багато інших див.

Живе він, вчиться і працює,
не має гадки, що далі буде,
в майбутньому кличе потреба
змінити долю ту, що йде.

Він не бажав лихої долі
країні, а також собі,
хотів він жити і кохати,
у завтрашні дивитись дні.

Майдан і перші добровольці,
коли ще захист був слабким,
товариші і перші втрати,
це дійсність? Може сон страшний?

Дійсність бувала найстрашніша:
у його світ прийшла війна,
що може бути у світі гірше,
хто йде у небо і не поспішав?

Ішли у небо іще юні хлопці
та старші побратими теж,
може з небесного віконця
подивляться на тяжкий хрест.

Той хрест, що взяти довелося,
і довелось із ним ходить,
вони із ним були не перші,
та знову довелось носить.

Буває різною оця дорога,
остання перед вороттям
туди, звідки знайшли дорогу
у світ цей, щоб пройти свій шлях.

У вас було інше розп’яття,
тяжка дорога до нього,
ми пам’ятатимем вас, браття,
усіх вас і про кожного.

До нас ви звідти озивайтесь
вітром, дощем і сонцем знов,
ми пам’ятаємо вас, браття,
до України спільна в нас любов.

11.06.2017.
Картина із інтернету.