До Спеки в гості завітав веселий Вітер:
О Спеко, Спеко, неможливо так палити.
Та навкруги поглянь і що ж ти наробила,
Невже у знищенні лиш тільки твоя сила.
І листя вже пожовкле, а зараз тільки літо,
Голівоньки до зЕмлі схилили ніжні квіти.
Невже така байдужість, або то безтурботність,
Чи може проявляє так себе Самотність…
Ти подивись на небо, де бігають Хмаринки,
Там подруги живуть – малесенькі Дощинки.
Прийми ти їх до серця, не ставлячи умов,
То буде твоя Віра, Надія та Любов.
Почав прощатись Вітер, та заспівав романс,
Зніяковіла Спека в цей романтичний час.
І раптом Землю вкрила спокійна Прохолода,
Від жінки так залежить настроєва погода.
Веселий Вiтер
© Copyright: Нелли-Киев, 2017
Свидетельство о публикации №217070301254
Свидетельство о публикации №217070301254
Рецензии