Св дчення про засновника Церкви в сел Маш в

Ця розповідь записана зі слів очевидців , рідних та близьких і учасників тих подій .Вона буде про життя і працю на Ниві Господній першого сіяча Слова Божго в селі Машів і навколишніх селах - Давида Мінчука .Якщо подивитись на його життя з початку і до кінця , то воно нагадує роман написаний рукою вдалого літературного митця . Але це були дійсні події . Бо їх писав і коригував Самий Кращий Письменник - Бог !
Мінчук Давид Стахович народився  в селі Машів в далекому для нас зараз 1894 році . Коли він був вже зрілим юнаком його призвали служити в армії . Спочатку його служба проходила в Сибірі.Але незабаром почалась Перша Світова війна . Давида та його молодих побратимів відправляли на передову під благословіння православного священика . Вони звучали дослівно так :( Кто удостоітся умєрєть за Родіну - прямо в рай отправітся!)Натхненні цими словами юнаки їхали воювати ( за батюшку царя і отєчєство ). Багато юнаків загинуло одразу . Багато гинуло й навкруги  Давида . Та він залишався живим . І сумував з цього приводу . Бо думав що Бог не хоче прийняти його в рай . Та ось він потрапив у полон . Де його відправили працювати в важких умовах на газовій фабриці . Від тяжкої праці та голодування полонені помирали кожен день . Будучи вже вкрай знеможений від знущань , Давид запропонував своєму товаришеві втечу . Бо інакше їх самих наступного дня вивезуть на цвинтар . Не маючи сил ходити , вони спочатку виповзли з табору . А потім котились по землі доки не добрались до стіжка соломи . Невдовзі вони почули що під'їхала підвода .
 Ті що сиділи в ній подивились в їхній бік і лише промовили ( бідні люди ) , Та й поїхали геть . Втікачі подумали були що ті поїхали по лопати щоб їх закопати  Не знаючи чого їм ждати далі товариші продовжували лежати під стіжком . Та ось невдовзі упряж повернулась . Їм привезли трішечки молока . Та напоївши товаришів положили до воза й повезли їх до свого обійстя . Сім'я до якої вони потрапили , була родиною Християн- баптистів.Коли втікачів підкріпили й повернули їм життєві сили , то почали брати хазяї з собою на свої молитовні зібрання . Де Господь доторкнувся до серця Давида і дав йому покаяння . Невдовзі він прийняв і водне хрещення . І від цього мав велику радість . З його власних слів він дуже сподобався цій сім'ї . і йому навіть пропонували оженитись на одній з 2  дочок та й залишитись там . Бо в його країні тоді був та розбрат . Та Бог положив йому на серце повернення до рідного краю . І ніщо вже не могло його там вдержати. Бо у Бога був план на те щоб люди в Машеві та навколишніх селах почули про спасіння  своїх душ . І пізнали б через читання Біблії її Автора . Повернувшись додому не застав зі своєї рідні нікого , ані батьків ані братів .Бо коли іх везли в Росію то по дорозі вони тяжко були захворіли тай померли . Але все одно Давид вже не міг держати в собі ту радість спасіння яку він одержав від господа і почав ділитись нею з рідними та односельцями . З Німеччини він привіз Біблію . Односельці приходили до нього і він радо їм її читав . Через своє Слово Господь доторкався до сердець слухачів Люди каялись . Приймали водне хрещення по вірі . І так в Машеві утворилась Євангельска Церква . Людей ставало все більше . І вже не всі й вміщались в хаті Давида де проходили зібрання . Дух святий проводив свою роботу в серцях людей . І багато з них впустило Христа в своє життя . Та є один духовний закон : ми саме більше потрібні Господові там -де маємо найбільший духовний спротив . І Давид його відчував . Не всі в селі були йому та вченню яке він приніс з собою раді . Були й ті хто противився цьому .
Через село проходили із Євангельською міссією багато відомих трударів на Ниві Божій . Таких як Рябошапка , Проханов та інші . В роки Другої Світової на долю Церкви випало багато випробувань . Але Господь діяв в ті часи з повною силою і могутністю . І люди завжди збирались для служіння Господові . Та одного разу під час служіння в хаті Давида приїхали німці . Вони облили хату навкруги бензином і зайшли в середину . Головний з них запитав чи є там євреї чи цигани ? Давид відповів що таких нема . А є присутніми лише Християни  В зібранні був один брат поляк . І він переклав ці слова . Тоді заспівали пісню ( Бліже Господь к тєбє ) , І стали молитися Під час молитви Давид сповнився Духом і почав говорити до головного над воїнами  німецькою мовою . Той коли почув те що було йому сказано - злякався і знітився . навіть руки в нього почали тремтіти . Положив парабелум і знів шапку . Інші ж воїни також зняли свої пілотки . А Господь все говорив до нього такі слова : якщо ти погубиш цих людей , то Я буду з тобою судитись . А якщо збережеш - то  і Я збережу тебе і твою родину . І тоді головний злкавшись слів Господніх дав наказ полити навколо хати з вогнегасника . щоб ненароком не скоїлась пожежа . Бо тоді була дуже велика спека . І коли люди вийшли з зібрання то навколо хати неначе сніг лежала піна з вогнегасників . Після такого чудового Божого заступництва за свій нарід ніхто не хотів йти додому . А молитва з подякою продовжувалась з ранку й до вечора . Діти Божі так ревно молились, що навіть і про господарство позабували були тоді . Односельчани потім часто згадували цей випадок і Давида як свого рятівника . І іншим людям він показував любов Христову Один з них був Дмитро  Джаджа . Він розказував онукам про їхнього діда . Який врятував  його від голодної смерті . Бо роки війни та й після неї  були важкі. В 1947 був голод . А Давид завжди коли йшов випасати худобу брав з собою їжу . Та всю її віддавав голодним дітям  . А особливо тим хто залишився сиротою . Він  був керівником Церкви села Машів .  Бо мав дар викриття . Багато на той час було невірних наук і диявол усіма силами намагався зруйнувати Церкву . Але Господь наперед відкривав Давидові хто і з чим мав прийти . І тому Машівська Церква дотримувалась здорового вчення і ніхто й ніщо не змогло її зруйнувати .
Давид був вірним і відданим слугою своєму  Господу аж до кінця своїх днів . І тому Господь ніколи не залишав його . Одного разу Христос йому відкрив що вже не довго йому залишилось працювати на Його ниві . Що час його відходу уже близько . Бог до нього говорив і всі присутні при цьому і дружина і діти чули ці слова . І в день свого відходу Давид помився та перевдягнувся , й сказав своїм рідним : я вже відправляюсь додому . І в 60 років відійшов до свого Небесного Батька й Наставника . В ті оселі де вже нема ні смутку , ні горя . Але є лише одна Любов .

7.Спогадуйте наставників ваших ,що вам говорили Слово Боже ,і,дивлячись на кінець їхнього життя, переймайте їхню віру . До Євреїв 13 розділ