Мої рими як ті шрами,
Що зосталися від рани.
Написала й не болить.
О, яка щаслива мить.
Стала вільною Душа,
І зникає та межа,
За яку нема вже ходу,
Бо давно не знаю броду.
А за спиною є крила.
Знову, знову полетіла,
Де чекає мене Зірка,
І завжди відкрита хвіртка
У небеснії простори.
Там, де повітряне море…
Може там його нема?
Мої мрії…все дарма?
Зірка посміхнулась з неба:
Буде все, що тОбі треба.
Фантазiйне
© Copyright: Нелли-Киев, 2017
Свидетельство о публикации №217071501704
Свидетельство о публикации №217071501704
Рецензии
