Скаженi бабки

- Де пролетар?
- Мерщій всіх живих!
Вчиться знову стріляти!
Нічого, крім ланцюгів золотих нашим хлопцям втрачати!

Щоранку моєї бабусі починалося з обходу підвідомчій території.
Вона любила вставати вдосвіта і примовляла:
- Пізня пташка очі продирає,
А рання пташка дзьобик чистить!
А хто рано встає, тому Бог подає!

При всьому цьому вона була абсолютною атеїсткою.
Ще в чотирирічному віці батьки брали її з собою на роботу в поле.
Вона вязяла снопи, носила батькові сніданки, сиділа з молодшими дітьми. При цьому у її батька були свої поля, худоба, наймані працівники, була шикарна садиба, млини, красильня. За тодішніми мірками - кулаки, середній клас.
Але в 1917 все це запалало червоним полум'ям і бабуся була змушена відправитися в місто шукати роботу для виживання. Починала вона кондуктором у трамваї.
А закінчила свою біографію начальником міського Держстраху...
У 1986 році вона говорила мені, що передчуває лихо в країні, пострашней Громадянської війни і Великої Вітчизняної, причому, більш тривалу і руйнівну біду...
І почалася горбачовська Перебудова!...
Так ось, будучи на заслуженому відпочинку бабуся продовжувала шити, в'язати, робити шапки з хутра, робила торти на замовлення.
Її руки не знали відпочинку ніколи!
І ось, коли вже погано слухалися руки і ноги, з глаукомою і штучними кришталиками восьмидесятисемилетняя бабуся патрулировала всі навколишні  і ресторани, в надії що-небудь знайти.
І іноді їй це вдавалося!
Як ниряльщіца за перлами вона переглядала всі міські клоаки і злачні місця, де відбувалися тусовки, нічні баталії братви, зустрічі і розставання витрат на лохів.
Вона не раз поверталася з непоганим "уловом"!
То в снігу золоту ланцюг надыбает, то пом'яті мокрі долари нашарит...
Іноді в осінньому листі лежав і видавав ідіотську мелодію або вібрував дорогий мобільник.
Народ-то у нас сіяч! Сіють нерозумні, недобрі, але вічно...
Поступово колекція бабусі поповнювалася. І рахунок у банку ріс, ріс. І виріс!
Старенька бабуся, яка обслуговує себе сама до останнього дня, підкинула мені на купівлю квартири "шалені бабки"!
Царство їй Небесне!


© Copyright: Александров-Снігур, 2015
Свідоцтво про публікацію №215092801947
Список читачів / Версія для друку / Розмістити анонс / Редагувати / Видалити
Інші твори автора Александров-Снігур

Перевод на русский автора:

Бешеные бабки

- Где пролетарий?
- Живей всех живых!
Учится снова стрелять!
Нечего, кроме цепей золотых нашим ребятам терять!

Каждое утро моей бабушки начиналось с обхода подведомственной территории.
Она любила вставать на рассвете и приговаривала:
- Поздняя пташка глазки продирает,
А ранняя пташка клювик прочищает!
А кто рано встаёт, тому и Бог подаёт!

При всём этом она была абсолютной атеисткой.
Ещё в четырёхлетнем возрасте родители брали её с собой на работу в поле.
Она вязяла снопы, носила своему отцу завтраки, сидела с младшими детьми. При этом  у её отца были свои поля, скотина, наёмные работники, была шикарная усадьба, мельницы, красильня. По тогдашним меркам - кулаки, средний класс.
Но в 1917 всё это запылало красным пламенем и бабушка была вынуждена отправиться  в город искать работу для выживания. Начинала она кондуктором в трамвае.
А закончила свою биографию начальником городского Госстраха...
В 1986 году она говорила мне, что предчувствует большую беду в стране, пострашней Гражданской войны и Великой Отечественной, причём, более продолжительную и разрушительную беду...
И началась горбачёвская Перестройка!...
Так вот, будучи на заслуженном отдыхе бабушка продолжала шить, вязать, делать шапки из меха, делала торты на заказ.
Её руки не знали отдыха никогда!
И вот, когда уже плохо слушались руки и ноги, с глаукомой и искусственными хрусталиками восьмидесятисемилетняя бабушка патрулировала все окрестные  и рестораны, в надежде что-нибудь найти.
И иногда ей это удавалось!
Как ныряльщица за жемчугом она просматривала все городские клоаки и злачные места, где происходили тусовки, ночные баталии братвы, встречи и расставания командировочных лохов.
Она  не раз возвращалась с неплохим "уловом"!
То в снегу золотую цепь надыбает, то помятые мокрые доллары нашарит...
Иногда в осенней листве лежал и выдавал идиотскую мелодию или вибрировал дорогой мобильник.
Народ-то у нас сеятель! Сеют неразумные, недобрые, но вечно...
Постепенно коллекция бабушки пополнялась. И счёт в банке рос, рос. И вырос!
Престарелая бабушка, обслуживающая себя сама до последнего дня, подкинула мне на покупку квартиры "бешеные бабки"!
Царство ей Небесное!