УРОК ПОЕЗ

УРОК ПОЕЗІЇ
Лариса закрила очі, заснула…
…………………………………………
Чайка Крилатівна розплющила очі у своєму кабінеті, в Школі колисанок. Ось уже десять років, засинаючи на землі, у своїй кімнаті, вона просиналась тут. Ось уже десять років вона вчителювала в Школі. Викладала поезію. Вчила дівчаток складати слова у строфи, класти їх на мелодію серця і вплітати в сни. Там, на землі, залишалась сім’я, друзі, родичі, знайомі. Тут, Школа і дівчатка стали такою ж сім’єю. Кожного дня Чайка чекала, що нового вони учворять? Який сюрприз піднесуть? Приємний чи недуже? Але, не дивлячись ні на що, вона любила їх. І уже не проміняла би роботу в Школі на звичайний людський сон.
Сьогоднішній день обіцяв бути цікавим: перше заняття з поезії у дівчаток початкового рівня. Ці уміють дивувати!
Чайка Крилатівна зайшла в клас. Її біле плаття відливало сріблом. Віночок з білих квітів і крила за спиною. Дівчатка дивились на неї затамувавши подих. Немов очікували чогось незвичайного! Якогось чуда! Проте Чайка Крилатівна лише посміхнулась і почала урок:
-Ми можемо заколисати дітей звичайними словами. Вони заснуть, якщо шепотіти їм: «Засни… Сонечко сіло, вечір прийшов, засни… Зіроньки вийшли і місяць наглядає за ними, засни…». Але коли скласти ці слова у вірші, надати їм мелодію, то сни у дітей будуть яскравішими, цікавішими, більш кольоровими. Іноді, колискові виглядають, як справжня казка:

Спи, маляточко,  принишкни,
Он в запічку, сіра мишка.
В Шкряботушки, маєш знати,
Уродини – гарне свято.

Подивімось тишком-нишком,
Які гості йдуть до мишки,
І які мала пустунка
Отримала подарунки

Павучок іде на свято,
А на нім жупан багатий.
Він для мишки, на спідницю,
Виткав голубого ситцю.

Мушка поспіша завзято
На таке чудове свято.
А дарунок – просто чічка!
То червоні черевички.

Бджілка – мед, Синичка – стрічку,
Вуж – пасочок до спіднички,
Їжачок – калини грона…
Всі даруночки достойні!

Чим же, глянемо малятко,
Мишка буде пригощати?
Адже то важлива справа!
То ж дивімося на страви.

Каша, сир, сметани трішки,
З сухарів смачненькі кришки.
Локшина, грибова юшка
І зі шкварками галушки.

Далі шинка і ковбаска,
Призволяйтеся, будь ласка!
Ще компот смачний з сушені
І калинове варення.

Але що це у куточку?
Два зелених хижих очка,
Тільки вчулося: «мур-мур»,
Хто де бачив дременув!

Павучок утік і мушка,
Бджілка, вуж, синичка.
Втік маленький їжачок,
В нірці зникла мишка.

Хто ж це так перелякав
Милих гостей мишки?
Очка, вуса, довгий хвіст…
Та це ж наша кішка!

Годі, каже, вам гулять,
Посоромтесь трішки.
Он заснуло вже маля.
Ну ж бо, тишком-нишком!


 -Ця колискова - для найменших. А тепер ви спробуйте скласти вірша. Про що забажаєте, що прийде. Лише прошу пам’ятати, що вірші –це мелодія душі. Кожен рядок має проходити крізь серце і йти від нього.
Дівчатка кивнули і схилились над аркушами, заскрипіли пера, закипіла робота. Чайка Крилатівна підходила до кожної і десь хвалила, десь допомагала знайти слово. Аж ось її погляд зупинився на зовсім чистому аркуші. Дівчинка сиділа нерухомо і ніби прислухалась до чогось.
-Як тебе звуть? Чому не пишеш? – здивовано спитала вчителька.
-Любава. Ви сказали, що вірші це мелодія душі. Я хочу її почути…
Чайка Крилатівна продовжила урок, а по його закінченні, попросила здати аркуші. Листочок Любави був чистим:
-Не почула, - винувато подивилась вона на вчительку.
А Чайка Крилатівна раптом подумала, що багато людей могли б дечому повчитись у Любави. Наприклад, чесності.