Сонячне послання
Кожен день мій дім вітало
І за скринею на стінці
Слід від чуйних губ лишало.
Зайчиком сором’язливим
Світлий промінець ховався.
Тут тепер на вічну згадку
Білий підпис-знак зостався.
І послання таємницю
Той лиш достеменно знає,
Хто коханням володіє,
Що в очах моїх читає.
Хто у силу Світла вірить,
Бо у нього серце сяє,
Бо його любов, як мрія,
Всіх довкола зігріває.
16.12.2009
Свидетельство о публикации №217072101420
Серед нашого двора.
Прилетіла чорна гава,
Та як крикне раптом "Кра"
Білий котик налякався,
Та в трубу на хаті - скік!
Чорна гава здивувалась -
"Де ж це білий котик котик зник?"
Оцей віршик я згадав... а виступав я з ним навесні 1941 року
Стосовно схожості Вашого вірша з творами Лесі Українки, то ось у неї є вірш "Напровесні":
Не дивуйтесь, що квітом прекрасним
Розцвілася дівчина несміла, –
Так під промінням сонечка ясний
Розцвітає первісточка біла.
і т.д.
Таким чином цей вірш, як і багато інших у Лесі Українки писано п'ятистопним ямбом, а у Вас - чотиристопний хорей.
З повагою!
Ваш!
Станислав Бук 24.03.2019 01:20 Заявить о нарушении