Служу Радянському Союзу! Або дядько Слава

Я напружився дуже від робочої ночі!.. Я маю бажання розповісти за нічний виступ моєї групи в одному ресторані р. Москви в двохстах метрах від ГУВС, на Петрівці. Це було в середині вісімдесятих...
Дружина не хотіла залишатися одна вдома і я взяв її з собою, по молодості, по дурості.
В шинку я співав свої пісні:"Воля-неволя","Обпалені зоною","Амністія","Допит з пристрастю","Ресторан "Відпочинок", а потім -"Кабульський меридіан", "Людина людині - вовк" та інші, а народ - пив, їв і танцював, розважався...
Спочатку з публіки в залі до нас став підтанцьовувати один офіцер.
- Ціную!.. Розумію!.. Інтернаціональний обов'язок!.. Ви пройшли дорогами афганської війни!.. Поважаю!.. Вхопили саму суть!..
- Служу Радянському Союзу!- відповів я...
Якби він знав, що я служив курсантом один місяць на зборах в Скопин, більше нагадують зірницю. Але, до речі, командувачі артилерійського дивізіону дуже вмовляли мене після інституту прийти до них служити доктором. Дочок своїх заміж пропонували...
У той час я бігав марафон і міг наздогнати будь автобус! Стріляв краще всіх на курсі.
Але, повернемося до ресторану! Прямо біля сцени сиділи чисто конкретні брателло з Кавказу, Сибіру і місцеві... Після чергової пісні один з них, добряче напідпитку, на кистях болти і браслети з рыжья(золота), підійшов до нас і став цікавитися.
- Люди!.. Харе балдеть!.. Мені б поцікавитися!.. Я хочу з Вами тяпнуть ваксу і перетерти одну тему...
Я сів до нього за столик і ми накотили по одній "За тих, хто там!"..
- Брателло, давай побакланим децл!- продовжував він. - Мене звуть дядько Слава...
Я з ходу прикупив, що ти кручений!..
Під ким ти ходиш? Скільки на коло піднімаєш? Де чалился і чому не розписаний?..
Я розумів, що розмова йде з паханом, можна сказати міністром кримінальних справ... І тому не поспішав відразу конкретно відповідати, щоб не нашкодив словами... Сиджу посміхаюся і підливаю йому горілочку:
- Русскою горілкою, доброю і ніжною гріються ангели, замість одягу!- продекламував я.
А дядько Слава прорік:
- Давай до мене на роботу! Бачу, що ти не наблатыканный фраерок, до Ельне (злодійське співтовариство) причетний... Скільки ти конкретно отримуєш?..
 Я відповів, що я лікар Швидкої Допомоги і бував у місцях позбавлення волі, але тільки по роботі, як лікар. І озвучив свою зарплату...
Він від подиву трохи не впав під стіл.
- Та я б за такі джорджики... і зі шконки не вставав! Ну, ну, мужик! Не буксуй і не жухай! Давай ще по одній пропустимо! Ні, я ніяк не можу вкурить!.. Впевнений був, що ти на кичмане парився! Перебір!... Я в потрясе!..
Так душевно вищипнути потрухи і вивертати душу навиворіт горба може тільки откинувшийся блатний!.. Напевно, ти гониш?..
В цей момент до мене підійшла моя дружина. Дядько Слава простягнув їй синю від наколок клешню, поцілував руку і підморгнув мені:"А дівчина в тебе - центрова!"..
Я хотів його запитати, як він примудряється з такою кількістю ходок жити не за сто першим кілометром, а вільно гуляти по Москві і їздити за кордон, але вчасно передумав...
Ми знову почали виступ, а дядько Слава після кожної пісні вигукував:"Треба ж Швидку і лабухів підмазати!- і починав башляти капустою. Після чергового такого засилання в наш общак, до нього підійшов адміністратор і збив дядькові Слави програму:
-"Ви ж вже віддячили!"..
Мої музиканти готові були цього адміністратора загризти. Вони непогано заробляли і іноді забирали, особливо після крутих весіль футляри від гітар, битком набиті купюрами...
Під час перерви ми сиділи за столиком з дружиною і музикантами. Раптом підійшла якась мавпа загального користування в міні-спідниці, сіла мені на коліна верхи і повисла на моїй шиї!.. При дружині!..
- Як справи?.. Все нормуль?.. Вже сиди і не питай питання! Ну, поїхали вже до мене, чи що, баловник!...
Потім мавпа поцілувала мене взасос, дохнула перегаром і сказала коронну фразу:"Не пам'ятаєш, як... пили... разом?"..
Але найцікавіше почалося під завісу...
Якісь блатні, переглядаючись, відмовилися оплачувати рахунок.
З гардеробу підійшли їх подільники і дістали з-під тулупов автомати!..
Загроза здоров'ю!.. І це в двохстах метрах від ГУВС!..
Але адміністратор не розгубився і викликав групу спецназу.
Через три хвилини після крику:"Усім лежати! Працює ОМОН!", почалося "Маски-Шоу" з махачем і кістковим хрустом!..
Вони поклали всю бригаду особою в підлогу, руки за голову...
Ми, на всякий випадок, теж лягли... Як на пляжі!..
Після "ніжної зачистки"двометрові "шафи" лежали і стогнали з переламаними носами, щелепами і порваними селезенками, часом втрачаючи крадькома сльози...
І всі без єдиного пострілу!.. Навіть без холостого!..
Воістину:лікування руками(ногами)!...Ось що означає любов до людей!...
Спецназівці дозволили мені одному з бригади покласти лід на живіт і поставити крапельницю до приїзду Швидкої Допомоги. Система та препарати на такий випадок у мене завжди були в "чарівному валізці"... Не перша ніч в ресторані!
Бандит прийшов до тями і прошепотів:
- Дякую, лялю!..
Я розумів, що це рецидивіст і за таку процедуру прогинатися років п'ятнадцять!
Ось такий косяк!..
Напевно, треба було терміново потрапити на зону?..
До речі, я зустрів його через два роки в інституті Скліфосовського в коридорі, коли з професором робив обхід. Бандит впізнав мене, привітався .
Я здивувався, як це він так швидко опинився на волі?..
- А, трохи грошей дали, да!- відповів він і залишився в коридорі біля операційної чекати, коли його прооперують одного з кульовим пораненням... Без бахилл! Без змінного взуття!..
Професор потім перехрестився і аж трохи зіщулився:"Ну і знайомі в тебе!"..
(Це він про бахиллы!)
Так!.. Після такої "веселої ночі" в ресторані дружина мені заявила:"Вибирай! Або твої шинки, або я!..
Зав'язавши з шинкарської кар'єрою, я вибрав її...
А дядька Славу через багато років я зустрів на виклик у тюремній лікарні...
Довгі роки поневірянь по тюрмах підірвали його здоров'я. Я зробив все, що міг для Робін-гуда... І навіть більше...
Останніми його словами було:"Чуєш?.. Ось тобі номери телефонів... Залишаю місто під тобою!.. Пиши ще... пісні свої!"..
А я відповів:"Служу Радянському Союзу!.. Від душі!..



Перевод с украинского автора:
Я напрягся очень от рабочей ночи!.. Я имею желание рассказать за ночное выступление моей группы в одном ресторане г. Москвы в двухстах метрах от ГУВД, на Петровке. Это было в середине восьмидесятых...
Жена не хотела оставаться одна дома и я взял её с собой, по молодости, по глупости.
В кабаке я пел свои песни:"Воля-неволя","Обожжённые зоной","Амнистия","Допрос с пристрастием","Ресторан "Отдых", а потом -"Кабульский меридиан", "Человек человеку - волк" и другие, а народ - пил, ел и танцевал, развлекался...
Сначала из публики в зале к нам стал подтанцовывать один офицер.
- Ценю!.. Понимаю!.. Интернациональный долг!.. Вы прошли по дорогам афганской войны!.. Уважаю!.. Ухватили самую суть!..
- Служу Советскому Союзу!- ответил я...
Если бы он знал, что я служил курсантом один месяц на сборах в Скопине, больше напоминающих зарницу. Но, кстати, командующие артиллерийского дивизиона очень уговаривали меня после института прийти к ним служить доктором. Дочек своих замуж предлагали...
В то время я бегал марафон и мог догнать любой автобус! Стрелял лучше всех на курсе.
Но, вернёмся к ресторану! Прямо возле сцены сидели чисто конкретные брателло с Кавказа, из Сибири и местные... После очередной песни один из них, изрядно выпивший, на кистях болты и браслеты из рыжья(золота), подошёл к нам  и стал интересоваться.
- Люди!.. Харе балдеть!.. Мне бы поинтересоваться!.. Я хочу с Вами тяпнуть ваксу и перетереть одну тему...
Я сел к нему за столик и мы накатили по одной "За тех, кто там!"..
- Брателло, давай побакланим децл!- продолжал он. - Меня зовут дядя Слава...
Я с ходу прикупил, что ты кручёный!..
Ты под кем ходишь? Сколько на круг поднимаешь? Где чалился и почему не расписан?..
Я понимал, что разговор идёт с паханом, можно сказать министром криминальных дел... И поэтому не торопился сразу  конкретно отвечать, чтобы не нашкодить словами... Сижу, улыбаюсь и подливаю ему водочку:
- Русскою водкой, доброй и нежной греются ангелы, вместо одежды!- продекламировал я.
А дядя Слава изрёк:
- Давай ко мне, на работу! Вижу, что ты не наблатыканный фраерок, к Ельне (воровское сообщество) причастен... Сколько ты конкретно получаешь?..
 Я ответил, что я доктор Скорой Помощи и бывал в местах лишения свободы, но только по работе, как врач. И озвучил свою зарплату...
Он от удивления чуть не упал под стол.
- Да я бы за такие джорджики... и со шконки не вставал! Ну, ну мужик! Не буксуй и не жухай! Давай ещё по одной пропустим! Нет, я никак не могу вкурить!.. Уверен был, что ты на кичмане парился! Перебор!... Я в потрясе!..
Так душевно выщипать  потроха и вывернуть душу наизнанку бугру может только откинувшийся блатной!.. Наверное, ты гонишь?..
В этот момент ко мне подошла моя жена. Дядя Слава протянул ей синюю от наколок клешню,  поцеловал руку и подмигнул мне:"А девчонка у тебя - центровая!"..
Я хотел его спросить, как он умудряется с таким количеством ходок жить не за сто первым километром, а свободно гулять по Москве и ездить за границу, но вовремя передумал...
Мы снова начали выступление, а дядя Слава после каждой песни восклицал:"Надо же Скорую и лабухов подмазать!- и начинал башлять капустой. После очередного такого засыла в наш общак, к нему подошёл администратор и сбил дяде Славе программу:
-"Вы же уже отблагодарили!"..
Мои музыканты готовы были этого администратора загрызть. Они неплохо зарабатывали и иногда уносили, особенно после крутых свадеб футляры от гитар, битком набитые купюрами...
Во время перерыва мы сидели за столиком с женой и музыкантами. Вдруг подошла какая-то мартышка общего пользования в мини-юбке, села мне на колени верхом и повисла на моей шее!.. При жене!..
- Как дела?.. Всё нормуль?.. Уже сиди и не спрашивай вопросы! Ну, поехали уже ко мне, что ли, баловник!...
Потом мартышка поцеловала меня взасос, дохнула перегаром и сказала коронную фразу:"Не помнишь, как... пили... вместе?"..
Но самое интересное началось под занавес...
Какие-то блатные, переглядываясь, отказались оплачивать счёт.
Из гардероба подошли их подельники и достали из-под тулупов автоматы!..
Угроза здоровью!.. И это в двухстах метрах от ГУВД!..
Но администратор не растерялся и вызвал группу спецназа.
Через три минуты после крика:"Всем лежать! Работает ОМОН!", началось "Маски-Шоу" с махачем и костным хрустом!..
Они положили всю бригаду лицом в пол и руки за голову...
Мы, на всякий случай, тоже легли... Как на пляже!..
После "нежной зачистки"двухметровые "шкафы" лежали и стонали с переломанными носами, челюстями и порванными селезёнками, временами роняя украдкой слёзы...
И всё без единого выстрела!.. Даже без холостого!..
Поистине:лечение руками(и ногами)!...Вот что значит любовь к людям!...
Спецназовцы разрешили мне одному из бригады положить лёд на живот и поставить капельницу до приезда Скорой Помощи. Система и препараты на такой случай у меня всегда были в "волшебном чемоданчике"... Не первая ночь в ресторане!
Бандит пришёл в сознание и прошептал:
- Спасибо, малыш!..
Я понимал, что это рецидивист и за такую процедуру  ему корячится лет пятнадцать!
Вот такой косяк!..
Наверное, надо было срочно попасть на зону?..
Кстати, я встретил его года через два в институте Склифосовского в коридоре, когда с профессором делал обход. Бандит узнал меня, поздоровался .
Я удивился, как это он так быстро оказался на свободе?..
- А, немного денег дали, да!- ответил он и остался в коридоре возле операционной ждать, когда прооперируют его друга с пулевым ранением... Без бахилл! Без сменной !..
Профессор потом перекрестился и аж слегка поёжился:"Ну и знакомые у тебя!"..
(Это он про бахиллы!)
Да!.. После такой "весёлой ночи" в ресторане жена мне заявила:"Выбирай! Или твои кабаки, или я!..
Завязав с кабацкой карьерой, я выбрал её...
А дядю Славу через много лет я встретил на вызове в тюремной больнице...
Долгие годы скитаний по тюрьмам подорвали его здоровье. Я сделал всё, что мог для Робин-гуда... И даже больше...
Последними его словами было:"Слышь?.. Вот тебе номера телефонов... Оставляю город под тобой!.. Пиши ещё... песни свои!"..
А я ответил:"Служу Советскому Союзу!.. От души!..