***
Поїзд мчався над рікою,
Над спокійною нічною…
Її велич чарувала!
З почуттям палким нестримним
Подумки я цілувала
Річки тіло темне-зимне.
З ніжністю води торкалась
Річки сильної моєї,
І текли легкі цілунки
Вниз кудись за течією.
Може, тихою ходою
Аж до Збруча доберуться,
Випаруються в хмаринку
Й дощиком дрібним проллються.
А одна дощу краплинка
Передасть тобі дарунок:
То на твою щічку ляже
Мій вологий поцілунок!
Над нічним Дніпром
мчав поїзд.
Промайнув і щез в метро.
А у небі вже збирався
не зимовий теплий дощ…
17.01.2014
Поiзд мчався над рiкою...
© Copyright: Анна Дудченко-Ольшевская, 2017
Свидетельство о публикации №217072201488
Свидетельство о публикации №217072201488
Рецензии
Спасибо! Честно скажу: зацепило за душу. Даже не понимая смысла отдельных слов, я за Вашими стихами слышу музыку.
Олег Шестов 24.01.2018 03:37 • Заявить о нарушении
Олег Шестов 24.01.2018 03:37 • Заявить о нарушении
Приятно слышать!)
"Значит, не зря мы, не зря!..."
Анна Дудченко-Ольшевская 24.01.2018 12:41 Заявить о нарушении
"Значит, не зря мы, не зря!..."
Анна Дудченко-Ольшевская 24.01.2018 12:41 Заявить о нарушении