Боль

У квартирі пролунав вхідний дзвінок. Я радісно, наче іменинниця , підбігла до дверей.
- Хто там?
- Біль.
- О привіт люба. Заходь, я рада тебе бачити.
Біль піджала губи та писклявим голосом проговорила:
- А я так бачу у тебе усе така ж маленька квартирка. Ніяк не можеш заробити гроші? Може ти поганий робітник? Та ти і є найпоганішим працівник.
В середині мене, наче кольнули голкою.
- Напевно ти права. В офісі до моєї думки не прислуховуються. Давай пройдемо на кухню. Хочеш чаю?
- В пакетиках? Ні цю бурду я пити не буду. У тебе ж не вистачає грошей на нормальний чай. Заробити ніяк не можеш. І не зможеш.
- Знаєш я недавно записалась на курси для підвищення кваліфікації і там…
- Навіть не пробуй. Ти безнадійна. Тільки гроші витратиш, а їх у тебе і так мало.
- Ну а як вилізти з цієї ями?
Біль зневажливо подивилась на мене, наче їй на дорозі зустрівся п’яний бомж.
- Тобі тільки диво допоможе, але давай будемо чесні, у тебе така вдача, що хоч в могилу лягай.
Я відчула, як до очей почала поступати солона вода. Вона ось-ось переллється через край. Настрій же впав до нуля. Біль продовжувала:
- А хлопець, так і не з’явився? Кинув він тебе, кинув. Я б теж таку кинула, ні обличчя, ні розуму.
- Навіщо ж він тоді зі мною зустрічатися став? – сказала я протираючи першу сльозу.
- Потренуватися на тобі хотів. Тобі ж по іншому ніяк не світить.
- Навіщо ти мені це говориш?
- Я очі тобі відкриваю, дуринда. Ти ж як дитина, нічого не розумієш.
- Не хочу я очі собі відкривати. Не знаю чого й впустила.
Біль прищурилась, а потім посміхнулася одним куточком губи.
- Тобі це потрібно. Ти любиш собі так говорити. Скільки разів себе ізводила. І ось я тут говорю усе в лице. Ти ж находиш якусь насолоду в самобичуванні. Гаразд, піду до інших. У мене ще багато роботи.
Вона встала, трухнула чорним волоссям і вийшла з квартири. Я сиділа за столом та плакала, як малюк якому на новий рік забули принести подарунок. Усе плило перед очима. Я ж і в правду постійно говорила собі такі слова.
Не хочу так жити. Щасливою бажаю буди, а яке щастя якщо я сама себе на дно штовхаю.