І знову вітерець у моєму волоссі,
Приніс давно очікувану Осінь.
Зафарбувало сонечко маленьке листя,
Немов янтар прозоро золотисте.
Повісив вітерець його на волосину,
Перед очима намальовану картину.
А потім розгойдав він осені дитя,
Немов у повітряній колисці немовля.
Набридла вітру швидко ця розвага,
Бо на веселощі у нього завжди спрага.
У калабатину дощеву впав листочок,
Це перший був від осені дзвіночок.
I знову вiтерець
© Copyright: Нелли-Киев, 2017
Свидетельство о публикации №217080901584
Свидетельство о публикации №217080901584
Рецензии
