Знають лишень небеса...
Небо блакитне до болю.
Хмарка по небу пливе.
Краєм зачепить топо'лю -
дощик на землю проллє.
Грім угорі звгуркоче.
Паморочить в голові.
Сонечко вийде і - в очі
б'ють діаманти живі -
краплі дощу, що на листі.
Сяють яскравим вогнем.
Ніжна калина в намисті
знов зустрічає мене.
Тиша лягає на землю.
Ніч, наче ковдра м'яка.
Сплять, затихають дерева.
Зорі - небесна мука.
Вечір зостався позаду.
Сон з-під повік виповза.
Як цю красу описати...
Знають лишень небеса.
Знають лишень небеса...
© Copyright: Парень Из Преисподней, 2017
Свидетельство о публикации №217081001827
Свидетельство о публикации №217081001827
Рецензии