В полив’янім горнятку стигне кава –
Така, мов дьоготь – чорна та густа!
У затишній кав’ярні так цікаво –
Сюди приходжу – зовсім неспроста.
Ось тіні від свічі дрижать химерно,
Бентежить душу скрипка до плачу
І дивовижно тепла атмосфера.
П’ю каву, скрипку слухаю, мовчу.
В повітрі, ніби хвилі, запах кави.
Я в нім пливу, немов на кораблі…
А знаєте, життя таки цікаве!
Життя – воно цікаве взагалі
В кав ярн
© Copyright: Ирина Булахова, 2017
Свидетельство о публикации №217081000407
Свидетельство о публикации №217081000407
Рецензии