Повернення

                «Коли навіть ім’я його забули
                Він повернувся...»
                (Ісікава Такубоку)

Він повернувся –
Тінню старого ясена,
Криком сови серед ночі тужливих снів,
Шурхотом миші
На горищі порожньої хати минулого,
Жеботінням струмка
Серед лісу торішніх снів.
Він повернувся –
Вологим туманом дощавої осені світу,
Світлом місяця холодної ночі буття,
Квіткою звіробою,
Холодом джерела,
Стукотом крапель дощу
(Того, що падав сьогодні
На мій тимчасовий прихисток).
Він повернувся –
Круговертю сонця над отарою хмар,
Останнім променем вечора,
Першим променем ранку.
Він повернувся –
Жаром вогню,
Тишею вересневого лісу:
Мокрого і сумного, як наше минуле
(Вересовий трунок),
М’якістю моху, твердістю каменя,
Блиском металу і легкістю дерева,
Світлом і темрявою
(Заплющую очі).
Він повернувся.
Він поруч.
Незримий для всіх.
Але не для мене...


Рецензии
Хто він, Артуре?
Хто такий незримий для мене?
Але цікавий настільки, що блукала інетом у пошуках відповіді )
Перепрошую, що одразу не написала відгук: сподобалося і заінтригувало :)

Наташа Шевченко   15.08.2017 00:46     Заявить о нарушении
Не знаю... Якби я знав хто вын - мены би простыше на свыты жилося....

Артур Грей Эсквайр   15.08.2017 01:56   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.