І знову з темрявою наодинці,
Немов у рідній келії черниці.
Ліхтар нагадує про себе несміливо,
Запанувала тиша, що важливо.
Здалося час це є лише мембрана,
Що не загоює, поглиблює всі рани.
І ніч у згоді теж хитає головою,
Немає злагоди у мене із собою.
Раптова метушня у моєму безсонні,
Його вагон вже зачекався на пероні.
Немов поторча насувався ранок.
Це ніч, що йде, так пустувала наостанок.
Наодинцi
© Copyright: Нелли-Киев, 2017
Свидетельство о публикации №217081501595
Свидетельство о публикации №217081501595
Рецензии