Зi смаком кави

Так важко сказати тобі, що я маю
До того, що ти завжди поруч, щодня
Ти думаєш, що я це дружньо сприймаю
Хапаючись за рятівну мотузку навмання
Шукаю шляхи позбавлення смути
Запрошуючи в далекий шлях до Львова
Ховаю нас від того, що так важко забути
Обожнюю це місто без жодного слова
Насправді обожнюю не тільки ці миті
Не тільки спалахи людських сердець
А те, що коли ми удвох у цьому світі
Крокуємо завжди одним шляхом в самий кінець
Любов, секс та мрії зі смаком гарячої кави
Ми вколюємо одне одному обіймами ще глибше
Коли разом, то завжди палаємо так яскраво
Коли на відстані – шукаємо момент зустрічі якнайшвидше
Для тебе це так мило всередині дружньої атмосфери
І твої губи малюють посмішки раз за разом
Коли для тебе це звичайні кінотеатри та партери
Для мене це уявні драматичні події одразу
Такого драматурга ти б точно забрала в свою змову
Настільки в нього велика фантазія до романтики
Але він настільки закоханий в свою постанову
Що серед закоханих вважався б хворим фанатиком
І я не можу знайти ту правдиву реальність
Що так мене тягне до правди і розмов
В яких ти б нарешті перетворила свою вульгарність
У те, що нормальні люди назвали «любов»
Так важко сказати тобі, що я маю
До того, що ти завжди поруч, щомиті
Радієш тому, що тебе обіймаю
І тим, що кавовим коханням омиті