У червоне вдяглась горобина намисто.
Рання осінь прийшла у розніжене місто.
Понесла навпрошки – білі хмари-вітрила,
Вітер їх підхопив на розхристані крила.
Сквер ліловий увесь. Примощусь на осонні.
Літні дні пронеслись, мов розгнуздані коні…
Точно так і роки. То чия в тім провина,
Що палають уста мої, мов горобина?
Опустив на плече хтось долоньку гарячу.
Навіть трішки пече – промінь зайчиком скаче.
Золотий викрутас став виводить на скроні…
Святить яблука Спас в голоснім передзвоні.
Горобина Рябина
© Copyright: Ирина Булахова, 2017
Свидетельство о публикации №217081901576
Свидетельство о публикации №217081901576
Рецензии
