Магiя -Коан-

У лісі, лісі темному, в глибокім байраку
жила родина кроликів і гномик з ними жив,
збирав собі корінчики, грибочечки сушив.
Та якось йшли козаченьки, а може вороги
У пошуках дівчиноньки, що варить пироги
надибали на гномика, сказали:
- От так біс!Ти хто такий? Що робиш тут?
- Чекаю вас, траву сушу, охороняю ліс.
Сміялись довго козаченьки, аж заболіли животи.
Замовкли, вклякли, до сих пір стоять, вже мохом поросли...

- А для чого ти мені розповідаєш ці дивні казки,
що ледве купи тримаються?
- Щоб вивести твій розум на манівці.
- Ти думаєш мій розум того конче потребує?
- Впевнений. Ти носишся зі своїм гострим розумом, як з болячкою.
Годиш йому, як вавці. А він всю свою гостроту витрачає на те,
аби твої шляхи ставали все глибшими хідниками по колу.
- Але ж це мої шляхи?
- Але ж вони привели тебе до мене?
- Так ти живеш на манівцях мого розуму?
- Як подивитися. А може ти потрапив у Заздзеркалля?

- Милий друже, хочеш кави? Може чаю з коньяком?
Чи слив'янки, чи горілки, чи зубрівочки пахкої?
- Якщо можна, дай водиці. Після мертвої живої.Хочу випити,
умиться. Я втомився, я захворів у столиці велелюдній.

В Піднебесній сіло Сонце. В Гонолулу Сонце сходить.
Цей коан не має сенсу, поки рація лютує.
Засинай нарешті, серце.
Ти сьогодні наморилось.