Рятувальний пункт

Рятувальний пункт заріс павутинням
Ніч,  темно
Зорі,  буйки
Молодь веселощі
Крики пісні
На іншому березі
Горить у вікні
Я,  телефон, щось друкую,
Думки,  цигарки,  чаклую
Все частіше спіткають ті самі чуття
Тривога,  депресія,  я вже не я
Переконалась,  краще мовчати
Майже все сказане,  знов не почати
Але є завтра й наступна мить
Передімною лисиця біжить.
Наступна циганка,  видих і вдих
Павук проповзає,  вагання в них...
Біль в голові,  незвіданість,  хмари.
Блискавка, світло від фари.
Досі усе реально але треба час
А ще терпіння і мудрість в очах
Хлюпоче щось вдалині
Знову самотньо мені.
Не засну на одинці, 
Лисиця назад
Бродить блукає
Невже в мені страх?
Остання цигарка,  на сьогодні
Незнайомець,  питання,  він входить в транс
Я як привид зверху
Спостерігаю час.
Докурюю і не знаю що далі чекає
Він лізе до мене,  нас двоє,  знову питає.
Читаю йому свої мутні слова
У відповідь знайомі повчання
Тікаю і цим усе перериваю.
Комфортніше все ж на одинці
Такі як я маленькій дитинці
Вона ще себе шукає
Та зараз її місце тут
І це однозначно,  знає.