Та не насмілюся сказати, що кохаю,
Бо час вже промайнув від краю і до краю.
У літер теж існують давно свої закони,
Не всі слова напишеш, на них є заборони.
Мовчання перетворює простір на пустелю,
Не можна збудувати там свою оселю.
Сюди не пропускають дощову краплину,
І навіть вже немає гіркОго тут полину.
Нема пташиних гнізд, бо розчинились скелі,
Сюжет не романтичний сучасної Офелії.
Та раптом вітер сонячний ламає перепони,
І небо розмальовує, як на Землі газони.
Орієнтир загублен, і де Земля, де Небо,
Зникають вежі часу, а може так і треба.
Hе насмiлюся сказати
© Copyright: Нелли-Киев, 2017
Свидетельство о публикации №217083001744
Свидетельство о публикации №217083001744
Рецензии