Як мало треба нам для щастя:
Лише людина, спогад, мить
І кожен, мабуть, має рацію,
Коли спішить, спішить, спішить...
Я теж спішу. Спішу додому.
Бо вдома рідне все, своє
Я чую вдома рідну мову
І мліє серденько моє
Я вдома бачу своїх друзів
Красу природи навкруги.
І не знайти цього в окрузі
Щоб так любили ще десь дім
Мене питали про різницю:
"Хіба вона існує? Ні.
Невже так принципово жити,
І сумувати по землі?"
"Та ні, не принципово зовсім,
Та важко не помітить змін,
Коли удома зірок вдосталь,
А на чужому небі - ні."
Багато міст є, селищ, вулиць
Людей, природи, тих же зір
Життя вирує, наче вулик
І ми у ньому бджоли всі
Додому хочеться, у вулик
Нехай і інші такі є
Та у чужому, у провулку
Навіть трава не так росте
Запам'ятай навіки дім свій.
Вклонись низенько йому ти.
Яким би не було все Пеклом,
Він Раєм буде на Землі.
Те, що в серц
© Copyright: Радужный Джо, 2017
Свидетельство о публикации №217090601783
Свидетельство о публикации №217090601783
Рецензии