Завуальне

…Для мене всі ці хованки і факт того, що «ніхто не прийшов» – дається в знаки. Я повівся.

Та отримав… Своє. Здійснення свого бажання – побути з нею побільше. Насолодитися її присутністю. Поговорити за різне.

Я не знаю чи не було мене з нею, раптово «надбагато». Хоча ти і казала мені, що все нормально – але я ж не ти. Звідкіля мені точно знати.

І все ж, я радий. Що було – то було. Живемо і радуємося.

Я тримав її долоні в своїх руках, Вона тримала мої – в своїх, і я відчував це, проговорював, підкреслював момент.

Я відчував, як її пальці пітніли в хвилюванні від різних речей, про які ми ділилися.

І в одну із митей цього дивного побачення, її долоня стала вогкою, приємно хвилюючою й ароматною: коли ми мовчали і навіть її думки затихли, лише серце билося несамовито, лише легке тремтіння тіла видавало її, лише надгарячі стегна, іноді торкаючися моїх, передавали мені палкість цієї мовчанки.