Старенька хата край села,
там півень і пасуться кури,
та, зібрані попід паркан,
вродили велетні-гарбузи.
Високий в’яз тягнуся догори,
неначе мало йому сонця,
а яблуня стара ростить плоди
і хтось милується з віконця.
Приперті сапи, адже тут
картоплю викопали люди,
це діти – їх у хаті ждуть,
усіх і кожного, і звідусюди.
Осінній день туманом укривав
свій ранок, щоб іще зігрітись,
днів теплих розігрітий шал,
неначе справжнє літо.
Веде стежина до дверей,
і приведе, не обминає,
малих і дорослих ждуть,
і там завжди чекають!
Продовження: http://www.proza.ru/2017/09/23/1349
20.09.2017.20.40.
Картина Ігоря Роп’яника.
Старенькая хата на краю села
© Copyright: Светлана Борщ, 2017
Свидетельство о публикации №217092001846
Свидетельство о публикации №217092001846
Рецензии