Попередня частина: http://www.proza.ru/2017/09/23/1349
У небо впирались ялини,
граб вдалині випрямив спину,
рясна калина прикрашалась,
у намиста стиглі вбиралась.
Копичка на горі засумує,
іще не бачать і не чують
вітрів шалений подих,
бо іще всюди тиха осінь.
Туман на сивих горах вдалині,
фарбує осінь іще теплі дні,
холодний вітер засвистить,
лист до землі злетить.
Летить листя й покружляє,
ялини всі по колу прикрашає,
неначе захотіло жовте листя
бути не килимком - намистом.
Затрималось у польоті згори,
засвітить наче жовті ліхтарі,
як сонце серед зелені ялин,
багато сонця в осені із ним...
Продовження: http://www.proza.ru/2017/09/27/2109
20.09.2017.
Картина Ігоря Роп’яника.
Неба касались ёлки
© Copyright: Светлана Борщ, 2017
Свидетельство о публикации №217092700025
Свидетельство о публикации №217092700025
Рецензии