Айстра степова

                АЙСТРА СТЕПОВА  ( Іванок)

     Під назвою Іванок – відомий багатьом бур,ян, особливо жителям сел. Коли ж скажеш ботанічну назву айстра степова – не знають.
     Іванок можна побачити на подвір,ї та городах, в садках і біля жител, по чагарниках і лісосмугах, біля доріг і в містах – на газонах, стадіонах, в парках.

  Іванок полюблює сухі, кам,янисті і пісчані грунти, тому більше поширений у лісових і лісостепових зонах Піввденно-західної частини України. Як бур,ян росте по всій території нашої та інших країн з посушливим кліматом.
    
   Морфологічні особливості: багаторічна, травяниста рослина родини айстрових
   Стебло прямостояче, розгалужене лише в суцвітті, 25-60 см заввишкки. Листки чергові, сидячі, цілістні, елептичні. Квіти зібрані в кошики: крайові – маточкові, язичкові, світло- або темно-голубі; середні – двостатеві, трубчасті, жовті.
  Кошики схожі на щиток або на волоть. Іноді їх плутають з ромашкою. Плід сім,янка з чубчиком, або пухівкою.
  Цвіте у липні – серпні.
    
  Додамо для тих, хто не бачив Іванок у природі.
  Нагадує він своїми квітами, квіти ромашки, або квіти айстри культурної з тою різницею, що квіти Іванку маленькі, розміром двокопійочну монету.
  Під час цвітіння рослини достатньо високі, до 1 метра і більше, листя сірувато-опушене, шорстке.
  Іванок часто збирають для літнього букету.
   
  З морфологіччної будови ми можемо побачити, що  зустрілися з рослиною, яка утворює сім.янки-пухівки, які розносяться вітром на далекі відстані.
  Іванок розмножується так само, як кульбаба, галінсога, злинка, мати-й-мачуха, Іван-чай, всі будяки та інші бур,яни, які утворють сім,янки-пухівки.
    
   Для лікарських потреб користуються суцвіттям, яке збирають на початку цвітіння, тобто в бутонах. Але і в такому стані повільно висушити рослину не вдається.
   Як і квіти кульбаби, мати-й-мачухи повільному сушінню не піддаються, тому що розпушуться в пухівки, які облітають.
   Такі квіти ми сушимо одразу на жару в духовці при температурі не вище 60  градусів, або ще краще консервуємо свіжі квіти в цукровому сиропі.

   Іванок дуже важлива корисна рослина сьогодення, тому що вона лікує туберкульоз легень і зібрати її навіть, як профілактичний засіб бажано.
      
   З морфологічної будови квітів Іванку, помічаємо, що рослина однодомна, тобто на одному суцвітті має чоловічі і жіночі квіти і по астрології може бути віднесена до рослини енергії Ден, що теж дуже цінно.

   Рослини енергії Ден, як уже відзначалось, лікують весь організм не оставляючи без уваги ні одної клітини організму.
   Рослини Ден ефективні тоді, коли по організму пішла ланцюгова реакція захворювань, коли хворі одразу багато органів.
   Тож бачимо яку ефективність в лікуванні ми можемо очікувати від бур,янцю Іванок.
   
   За біохімічним складом суцвіття Іванку містять сапоніни та флавоноїди, а в траві і коренях є незначна кількість алкалоїдів.
   
   Сапоніни – речовини, які з водою утворюють піну, подібну до мила.
   Вони подразнюють слизові оболонки, бо діють як поверхньо-активні речовини, тому при вживанні їх в середину, вони посилюють відходженняя мокротиння з бронхів, полегшують відкашлювання.
 
   Тому Іванок з успіхом використовують для грудного чаю при простуді, бронхіті, бронхіальній астмі, запаленні легень та туберкульозі.
   При туберкльозі бажано брати всю траву з корінням.

   Незначна кількість алкалоїдів, дія яких посилюється сапонінами, впливає на мікобактерії туберкульозу, як антибактеріальний засіб. А посилений віідхаркувальний ефект , сприяє очищеню легень і бронхів.
   
   Чи можна недооцінювати наш Іванок, якого так багато росте як бур,яну, коли за його допомогою можна лікувати таке небезпечне захворювання.
    
   В наш час захворювання на туберкульоз легень набуло епідемичного стану.
   
   Епідемією вважається, коли хворобою інфіковано одна третя частина населення.
   В Україні мікобактеріями туберкульозу інфіковано одна третя населення в Луганській та Донецькій областях.
   
   Іванок можна використовувати в багатьох грудних, сечогінних, ниркових, жовчогінних і таких, що сприяють обмінові речовин, – чаях і зборах.

   З успіхом суцвіттям іванку можна замінити суцвіття мати-і-мачухи в грудному чаї.

   Суцвіття мати-і-мачухи квітнуть дуже обмежений час – ранньої весни після розтавання снігу, а після сходу трави зникають.
   Суцвіть мати-і-мачухи часто бракує, тоді в пригоді стане літній збір іванку, як знахідок в додавання до грудного чаю, скажімо, разом із суцвіттям кульбаби.

   Сапоніни, подібно іванку, також містяться в листках берези, підбілу, в насінні гіркокаштану й корені солодки.

   Спосіб вживання суцвіть іванку звичайний:

   1 столова ложка сухих або 2 столові ложки свіжих кошиків заливають 1 стаканом кип’ятку, настоюють 15 хвилин на водяній бані або тепло укривають.
  Беруть дозу настою ; – 1/3 або ; стакана, доводять гарячою кип’яченою водою до повної чашки чи стакану і п’ють повільно, ковтками тепло-гарячим як чай при кашлі, бронхіті, запаленні легень, туберкульозі легень та бронхіальній астмі.

   Для поліпшення травлення, обміну речовин, закрепах, жовчогінного ефекту, алергії п’ють одразу по півсклянки настою за 30 хвилин до їжі.

  Як сечогінний засіб – по півсклянки після їжі.

   Траву іванка разом з корінням можно використовувати для загальних ванн при різних ураженнях шкіри: кропив’янці, екземі, псоріазі, золотусі та ексудативному діатезі у дітей.

  У Іванка є протипоказання: довге вживання чаїв з іванку не бажано.

  Довготривала дія сапонінів має і негативний ефект: потрапляючи в плин крові, сапоніни розчиняють червоні кров’яні тільця (еритроцити), тому при недокрів’ї Іванок вживати протипоказано.

   Родичкою нашого Іванку є айстра альпійська, біохімічний склад якої подібний. 

   Як і у Іванка, в листях і квітах айстри альпійської містяться сапоніни, флаваноїди, а в кореневищах знайдено кумарини.

   Та айстра альпійська рідкісна рослина, занесена до Червоної книги.
   Росте тільки у високогір’ї Карпат на сухих вапнякових скелях.
   В тібетській медицині відвар трави айстри альпійської рекомендується при золотусі, екземі, туберкульозі легень та туберкульозному лімфаденіті, а відвар суцвіть як відхаркувальний засіб та при шлунково-кишкових захворюваннях.

   Тож бачимо, що наш Іванок лікує ті ж захворювання, тому зовсім немає потреби лізти в гори і шукати айстру альпійську, вважаючи, що тільки вона стане панацеєю від вашого захворювання.

  Отже, бур’ян Іванок є рівнозначним замінником рідкої в природі рослини – айстри альпійської.

2002г.