Буркун ликарський - донник

БУРКУН ЛІКАРСЬКИЙ (донник лекарственный)

   Ще один кумариновмісткий бур’ян.
   Російська назва – донник.

   Проте на Україні буркун добре знають збирачі трав, які торгують на ринках.
   
   Невеличкі висушені жовті букетики буркуну вони завжди пропонують як хороший заспокійливий засіб.

   Розпізнати буркун можна по приємному тонкому кумариновому запаху, якщо розтерти свіже молоде листя в руках.
  Свіжозірвана і ростуча рослина буркуну запаху не має. Висушені ж квіти одразу набувають приємних пахощів.

   З атласу бур’янів: “Дворічний бур’ян. Стебло пряме, розгалужене, висотою 50–150 см. Листки чергові, трійчасті. Корінь стрижневий, проникає в ґрунт на глибину 156–190 см. Квітки з жовтими пелюстками, зібрані в колосовидну китицю. Цвіте на другий рік у червні-серпні, а в посушливих районах з першого року життя в серпні-вересні.
   Плід – одно- або двонасінний бурувато-жовтий біб. Насіння овальнодовгасте, жовто-зелене або світло-коричневе.
   Плодоносить в липні-вересні. Максимальна плодючість 33 тис. насінин з одної рослини.
   Проростає насіння лише наступної весни з глибини не більше 4–5 см і зберігає життєздатність у ґрунті до 20 років, а в кукурудзяному силосі не втрачає схожості протягом трьох місяців.
   Сходи з насіння та пагони з бруньок на кореневій шийці з’являються в березні-травні, а також наприкінці літа при мінімальній температурі +2 – +4 оС.
   Літні сходи на півдні перезимовують.
   Сходи мають запах кумарину. Росте на полях, пасовищах, біля доріг.
   Цінна морозостійка і посухостійка кормова і медоносна рослина.”

   Буркун дуже поширений бур’ян, росте по всій території України, на покинутих полях утворює великі площі травостою.

   Буркун не обов’язково вирощувати у себе в садку, ви його завжди зустрінете у другій половині літа будь-де.
   В серпні-вересні можна зібрати його боби, вилучити насіння і в жовтні висіяти в ґрунт на глибину 4–5 см.
   Вибирайте для нього схил з більш сухим ґрунтом, тоді наступного літа він зацвіте.

   Розпізнати траву буркуну можна і по зовнішньому вигляду.
   Молода трава дуже схожа на траву люцерни, та, щоб не помилитися, обов’язково зверніть увагу на листки, вони трійчасті, мають форму “трефи” гральної карти.

   Різних буркунів у природі є багато, їх рід нараховує до 20 видів.
   В нашій південно-західній місцевості росте буркун жовтий та білий. Від жовтого відрізняється білий тільки тим, що у нього не жовті, а білі квіти.

   Хто ходив по трави кожного року в одне і те саме місце, міг помітити:
   одного року полонить буркун жовтий, другого року на тому ж місці – буркун білий, а іншого року їх немає, тільки де-не-де зустрінеш маленькі невисокі рослинки.
   Пояснюється таке явище тим, що насіння має різну за роком зберігання у ґрунті схожість.
  Якщо ми, дослідивши життя рослин, знаємо, що, скажімо, буркун зберігає схожість насіння у ґрунті до 20 років, а щириця – сто років, то це означає:
  рослина продукує різноманітне насіння, яке запрограмоване на той чи подальший рік проростання.
  Такі різноманітні насіння відрізняються своєю внутрішньою будовою, чи місткістю речовин, іноді по зовнішньому вигляду.
  Саме по зовнішньому вигляді таке явище можна розгледіти в насінні буркуну:
  одні насінини більш м’які, проростають в перший рік, інші – твердокам’яні, схожість яких затягнеться на декілька років.
  Тому і виходить, що там, де буркуну і сліду немає, раптом він з’явиться на досаду землеробам, тому що як з бур’яном з ним важко вести боротьбу.
  Таке ж явище різнорічного проростання насінин притаманне і всім іншим бур’янам.

   Далекоглядна мудрість природи! Як надійно вона захищає себе від будь-якого лихоліття.
   Своїм життям і поведінкою мудра природа нагадує і пояснює нам, що життя набагато сильніше за смерть.
   То чому ж ми, важко захворівши, складаємо руки і покірно йдемо з життя, не скориставшись мудрістю і силою природного виживання, яке закладене в богом даному нам зеленому світі планети?!

   Лікарські властивості буркуну відкриті людьми з давніх часів.

   З історії дізнаємося, що російська назва “донник” походить від слова “донной” – старовинної назви подагри, і тому буркуном лікували подагру.
   Словом “дна” в праслов’янську епоху називали хвороби нижньої частини живота, і тепер ми знаємо, що “донник” лікує жіночі хвороби – запалення яєчників, матки.

   З енциклопедичного словника дізнаємося, що буркун входить до складу сумішей лікарських рослин, які застосовуються при бронхіті, туберкульозі легень, болях у шлунку.
   В народній медицині буркун застосовують при мігрені, безсонні, клімактеричних психічних розладах.
   В болгарській народній медицині буркун п’ють при герпесі, фурункулах та тріщинах анусу.

   В попередній статті про борщівник ми розповідали про дію ароматичних кумаринів на організм людини.
   В траві буркуну міститься дикумарин (подвійна молекула кумарину), який має здатність гальмувати зсідання крові, тобто має антикоагулюючі властивості – зменшує протромбін крові.

   Часто хворим на серце, особливо після інфаркту, лікарі призначають пити аспірин, який теж зменшує протромбін крові.
   Та аспірин – небезпечний фармацевтичний препарат, який особливо негативно впливає на шлунок.
  Інакше аспірин називається ацетилсаліцилова кислота, яка може спричинити запалення слизової оболонки шлунка, кишечнику і навіть, при довготривалому вживанні, призвести до виразки.

    Буркун лікарський може з ефективністю замінити вживання аспірину при будь-яких серцевих захворюваннях.
   Маючи антикоагулюючі властивості, він так само знижує протромбін, посилюючи кровообіг крові, що так необхідно при серцевій недостатності.

   Як відомо, в більшості серцеві захворювання виникають при порушенні кровообігу від атеросклеротичних нашарувань внутрішньої поверхні судин.
   Тиск крові в судинах збільшується, виникає гіпертонія.
   В судинах, віддалених від серця, рух крові уповільнюється, виникають застійні явища крові в мілких судинах, від чого виникають тромби (згустки крові), а виникнення тромбів у великих коронарних судинах, чи приплив тромбів з менших судин до коронарних, може призвести до смерті.
   Ось чому так важливо приймати препарати, які уповільнюють згущення крові.

   Тому буркун призначають в першу чергу при атеросклерозі судин, гіпертонії, стенокардії, тромбозі коронарних судин та тромбофлебіті венозної крові нижніх кінцівок людини.

    Окрім того, ефірні олії та дикумарини буркуну лікарського мають протисудомні властивості – діють антиспазматично, що запобігає приступам стенокардії, впливають заспокійливо і болетамувально на нервову систему.

    Завдяки сечогінним властивостям, буркун усуває набряки, які виникають при серцевій недостатності та захворюваннях нирок.

    Чудовий буркун і як молокогінний засіб, для матерів-годувальниць, котрим в наш час так бракує належної лактації.
   Буркун одночасно заспокоює нервову систему молодої матері, яка напружена при догляді за немовлям, що може призвести до раптового зникнення молока у породіллі.
   Через молоко матері буркун заспокоює і дитину, яка менше буде плакати та більше спати. На відміну від молокогінного деревію, буркун не має гірких речовин і приємний на смак.

    Буркун додають у сіно коровам для збільшення надоїв молока.
    Присутність молокогінного деревію в сіні не завжди сприймається твариною за його гіркий смак.

    Буркун, завдяки антикоагулюючим властивостям, протипоказано вживати при гемофілії, при різних кровотечах, в т.ч. носових, під час регул у жінок, при вагітності.

   Використовують траву, зібрану під час цвітіння рослини.
   Зрізають верхівки і бокові пагони довжиною 30 см. В’яжуть невеликі букети, сушать у підвішеному стані під наметом, можна – на сонці. Не можна сиру траву розкладати товстим шаром і сушити в непровітреному приміщенні, щоб не допустити спарювання трави з подальшим заплісненням. В спареній траві буркуну дикумарини окислюються, розпадаються і перетворюються на отруйні речовини.

   Добре висушена трава має приємний запах кумаринів. Якщо трава зібрана великими стеблами, то суху траву обмолочують, просівають через дротяне сито, щоб відділити товсті стебла.
   Зберігають траву у щільно закритій тарі, щоб запобігти випаровуванню кумаринів та ефірних олій рослини.
   Строк придатності трави – 2 роки, але автор завжди рекомендує трави зберігати не більше одного року.
   Лікувальна властивість трав другого, третього року зберігання значно зменшується, а іноді стає зовсім неефективною.

    Буркун – трава енергії ДЕН.

     Застосування буркуну для ліків, залежно від його властивостей, повинно бути дозованим.

   1. Настій трави: 1 столова ложка подрібненої трави залити 1 стаканом кип’ятку, настояти на водяній бані 15 хвилин. Процідити. Пити по пів- або третині склянки на прийом 2–3 рази на день при бронхіті, запаленні та туберкульозі легень, при атеросклерозі, гіпертонії, серцевій недостатності, стенокардії та як сечогінний засіб.

  Буркун входить до складу кардіопротекторного засобу кардіофіт.

   2. Настій трави: 1 столова ложка сировини на 300 мл (1,5 стакана) кип’ятку. Настояти укритим 2 години, відцідити. Пити теплим по півсклянки тричі на день до їжі при спастичних болях у шлунку, кишечнику, коліках в печінці, жовчному міхурі, нирках, а також при фурункулах, герпесі, тріщинах заднього проходу.

   Авторські суміші

   І. Трава буркуну лікарського, трава підмаренника справжнього, квіти акації білої у співвідношенні 1:1:1. Готують напар: 1 столова ложка суміші на 1 склянку кип’ятку, настоюють 10 хвилин, проціджують. П’ють по третині склянки 5–6 разів на день протягом 3–4 тижнів при запаленні жіночих статевих органів.

 ІІ. Настій: суцвіття айстри степової, трава буркуну лікарського, насіння моркви дикої, трава кропиви жигучки (1:1:1). 1 столова ложка суміші на 1 склянку кип’ятку, настояти 15 хвилин на водяній бані. Пити при бронхітах, трахеїтах, бронхіальній астмі, запаленні і туберкульозі легень по півсклянки на прийом кілька разів на день. Такий збір можна вживати без протипоказань, так як наявність кропиви в зборі нейтралізує антикоагулюючі властивості буркуну.

   Зовнішньо при герпесі, тріщинах анусу, фурункулах для визрівання роблять примочки з ошпареної окропом трави буркуну. Траву пропарюють 3–5 хвилин, виймають з окропу, завертають у марлю і прикладають на хворі місця. Такі примочки можна робити і з настою трави: 2 столові ложки трави з квітами заливають півлітром кип’ятку, настоюють 20 хвилин.
  В настої змочують полотняну ганчірку, трохи віджимають і прикладають на герпеси, опухлі суглоби при ревматизмі, тріщинах ануса, запаленні молочних залоз; на нариви, що не дозрівають.

   Для прискорення визрівання фурункулів або наривів можна зробити настій на олії: беруть переважно одні квіти буркуну, висипають у скляний посуд (банку 250 мл), заливають олією (найкраще оливковою) так, щоб зверху покривало квіти на 2–3 см, закривають кришкою. Ставлять на водяну баню (в каструлю з водою) і на малому вогні варять 6 годин, періодично доливаючи воду в каструлю при її википанні. Проціджують в тепло-гарячому стані.

    Олійною витяжкою з квітів буркуну ефективніше користуватися при всіх вищезгаданих процедурах. Як відомо, кумарини і ефірні олії погано  розчиняються у воді і більшість їх випаровується. Застосування олії екстрагує повністю з трави ефірні олії, пігменти та кумарини.

   Буркун можна використовувати як харчову рослину: молоде свіже листячко для приготування супів, окрошок, салатів; суміш сухого листя і суцвіть розтерти в порошок – як заправку в супи, салати або приємного аромату в тісті, начинках.
   Добавляють порошок в невеликих кількостях, так як сильний кумариновий запах, особливо сухої трави, може викликати нудоту.

   З цього приводу домішок до сіна буркуну тваринам додають потроху, інакше тварина не буде їсти весь корм – вони не полюбляють кумариновий запах.

  Але добавляти в корм його потрібно, особливо коровам для підвищення надоїв молока.
  Надземна частина буркуну (листя і квіти) містить велику кількість білків – 17,6 %, жироподібних речовин – 4,3 %, вітаміну С та цукрів, що і робить його доцільним в харчуванні.

   Всім відомий “донниковий мед”, тому що буркун – добрий медонос.

   Буркун висівають біля пасік, або навпаки – ставлять вулики з бджолами в полі з ростучим буркуном.
   Бджоли з площі буркунового поля в 1 га можуть зібрати нектару для виготовлення 300 кг меду. Для нектарозбору  краще висівати буркун білий, восени він цвіте вдруге до жовтня місяця, і бджоли знову його осідають.

   Не забудьмо, що буркун – бобова рослина і накопичує в собі достатню кількість азотистих речовин, тому може використовуватися для приготування сидерату і внесення в ґрунт як азотне добриво

2002г.