Из греков в варяги

Мой дед Сергиос Александридис родился в Санкт-Петербурге на Миллионной улице в доме барона Врангеля, напротив Зимнего дворца, который сейчас называют Эрмитажем.
За рекой Мойкой был дом великого Александра Пушкина и  бабушка моего деда, София дружила с пушкинскими детьми. Двести метров от их дома была царская конюшня, а чуть дальше -  Михайловский дворец, в котором придушили императора Павла, сына Екатерины Великой. Бабушка София была очень красивая и шустрая, пальца в рот не клади!
Она работала в  Зимнем Дворце (зажигала и тушила свечи, стирала, убиралась) и что-то там по-молодости нашкодила, так  император, сидя на троне то ли по пьянке, то ли спохмела как-то заорал на неё:
- На колени!..
А она не растерялась и прыгнула к нему на колени...
Вся челядь дворцовая заржала и царь её простил за юмор и находчивость!..
Дед Сергиос  рассказывал, что его прадед Тимафеос Александридис(по-русски Тимофей)   был греком из Македонии. Был он художником и чеканщиком. Этот самый первый наш предок в России - дед Тимофей приехал в Санкт-Петербург расписывать и восстанавливать  иконы в храмах и картины во дворцах в начале восемнадцатого века. Прибыл из греков в варяги!
Гастарбайтер в общем!.. Но делал богоугодное дело!
А работы было хоть отбавляй! Сколько храмов и дворцов строилось - и Исакиевский собор, и Казанский, и Александро-Невская лавра, и Петергоф, Константиновский Дворец, Царское Село, Гатчина. И казалось бы, что работа под куполом церкви не особо тяжёлая. Но только по лесам лазить надо было сколько! А прадед силой обладал неимоверной! Это при росте под два метра! Македонцы ведь самые крупные из всех балканцев.
И своему сыну Лаврентию, то есть деду моего деда силушку богатырскую он передал по наследству. Когда чьи-то лошади отказывались тянуть телегу, перегруженную поклажей, он мог рассердиться и сам взять оглобли и повезти тяжелейшую повозку!... Сам!... Вместо лошадок!...
Мог запросто поднять корову или лошадь. Цепи рвал, подковы разгибал, только в цирке не выступал. Так-то вот!...
А дед Лаврентий с бабушкой Олимпиадой держал кузницу на царском тракте из Петербурга в Петергоф. Дорога была тогда не асфальтовая, а смесь булыжников с песком. Железных дорог тогда и в помине не было. Проходила эта дорога через Стрельну, вдоль Финского залива. Или как его ещё называли - Маркизовой лужи.
Императоры и их свита перемещались в каретах, которые из-за поганых дорог часто ломались.
Дед Лаврентий ремонтировал кареты и подковывал лошадей. А в Финском заливе ходили на яликах и с братьями сетями ловили корюшку и сельдь, мелких акул. Говорили, что тогда там на песке были куски янтаря величиной с большой кулак!
Тогда это не считалось браконьерством.
Один раз по дороге из Петербурга то ли в Ропшу, то ли в Петергоф ехал император. И у одной кареты отвалилось колесо, сломалась ось. Дед Лаврентий сам  выковал оперативно в кузнице нужную деталь, подковал лошадей.
Но что-то императорские холуи ему дали мало денег!.. Только на водку, без закуски!..
В общем дед Лаврентий побежал за каретой выяснять отношения. А императорский кучер стеганул лошадей, запряжённых цугом и покатил галопом. Думал оторвётся!...
Император периодически высовывается из кареты в окно, а дед вслед за ними  бежит себе марафон и бежит. И в ус не дует.
Одну версту бежит, вторую, третью, десятую...
Охрана у императора была минимальной и довольно демократичной. Рты никому не затыкали!..
Император крикнул деду:
- Кузнец! Что тебе надо?
- Ваше императорское Величество! Добавить бы надо... за работу-то! - ответил дед, нисколько не запыхавшись и продолжая свой марафон...
Через какое-то время, проехав ещё пять-шесть вёрст, император пошушукался со слугами и выкинул ему молча на дорогу серебряный рубль...
Уважил спортсмена!...
С тех пор в Петербурге власти стали поддерживать физкультуру и спорт в массах!
А всё благодаря нам, грекам!...
Так, что ребята надо бегать, если хотите кушать хорошо!.. И нагибаться за каждым брошенным рублём!..
Только сейчас царей уже не догоните!..





Із греків у варяги
(Переклад на українську мову автора С.Б.Александров-Снігур)

Мій дід Сергiос Александрiдiс народився в Санкт-Петербурзі на Мільйонній вулиці в будинку барона Врангеля, навпроти Зимового палацу, який зараз називають Ермітажем.
За річкою Мийкою був будинок великого Олександра Пушкіна і бабуся мого діда, Софія дружила з пушкінськими дітьми. Двісті метрів від їхнього будинку була царська стайня, а трохи далі - Михайлівський палац, в якому придушили імператора Павла, сина Катерини Великої. Бабуся Софія була дуже красива і спритна, пальця в рот не клади!
Вона працювала в Зимовому Палаці (запалювала і гасила свічки, прала, прибирала) і щось там по-молодості нашкодила, так імператор, сидячи на троні чи то з перепою, то спохмела як-то закричав на неї:
- На коліна!..
А вона не розгубилася й стрибнула до нього на коліна...
Вся челядь палацова заржала і цар її простив за гумор та винахідливість!..
Дід Сергиос розповідав, що його прадід Тимафеос Александрiдiс(по-російськи Тимофій) був греком з Македонії. Він був художником і чеканником. Цей найперший наш предок в Росії - дід Тимофій приїхав у Санкт-Петербург розписувати і відновлювати ікони в храмах і картини у палацах на початку вісімнадцятого століття. Прибув із греків у варяги!
Гастарбайтер в загальному!.. Але робив богоугодна справа!
А роботи було хоч відбавляй! Скільки храмів і палаців будувалося - і Исакиевский собор, Казанський, і Олександро-Невська лавра, і Петергоф, Костянтинівський Палац, Царське Село, Гатчина. І здавалося б, що робота під куполом церкви не особливо важка. Але тільки по лісах лазити треба було скільки! А прадід силою володів неймовірною! Це при зростанні під два метри! Македонці адже найбільші з усіх балканців.
І своєму синові Лаврентію, тобто діда мого діда силушку богатирську він передав у спадок. Коли чиїсь коні відмовлялися тягнути воза, перевантажену поклажею, він міг розсердитися і сам взяти голоблі і повезти важку віз!... Сам!... Замість конячок!...
Міг запросто підняти корову або коня. Ланцюги рвав, підкови разгибал, тільки в цирку не виступав. Так ось!...
А дід Лаврін з бабусею Олімпіадою тримав кузню на царському тракті з Петербурга в Петергоф. Дорога була тоді не асфальтова, а суміш булижників з піском. Залізниць тоді і в помині не було. Проходила ця дорога через Стрельну, уздовж Фінської затоки. Або як його ще називали - Маркизовой калюжі.
Імператори і їх свита переміщалися в каретах, які з-за поганих доріг часто ламалися.
Дід Лаврін ремонтував карети і подковывал коней. А в Фінській затоці ходили на яликах і з братами ловили мережами корюшка і оселедець, дрібних акул. Казали, що тоді там на піску були шматки бурштину завбільшки з великий кулак!
Тоді це не вважалось браконьєрством.
Один раз по дорозі з Петербурга то в Ропшу, то в Петергоф їхав імператор. І у однієї карети відвалилося колесо, зламалася вісь. Дід Лаврін сам викував оперативно в кузні потрібну деталь, підкував коней.
Але що-то імператорські холуї йому дали мало грошей!.. Тільки на горілку без закуски!..
Загалом дід Лаврін побіг за каретою з'ясовувати стосунки. А імператорський візник стьобнув коней, запряжених цугом і покотив галопом. Думав відірветься!...
Імператор періодично висовується з карети у вікно, а дід за ними біжить собі марафон і біжить. І у вус не дме.
Одну версту біжить, другу, третю, десяту...
Охорона в імператора була мінімальною і досить демократичною. Роти нікому не затикали!..
Імператор крикнув дідові:
- Коваль! Що тобі треба?
- Ваша імператорська Величність! Додати б треба... за роботу! - відповів дід, анітрохи не захекавшись і продовжуючи свій марафон...
Через якийсь час, проїхавши ще п'ять-шість верст, імператор пошушукался зі слугами і викинув йому мовчки на дорогу срібний рубль...
Уважив спортсмена!...
З тих пір в Петербурзі влади стали підтримувати фізкультуру і спорт в масах!
А все завдяки нам, грекам!...
Так, що хлопці треба бігати, якщо хочете їсти добре!.. І нагинатися за кожним кинутим карбованцем!..
Тільки зараз царів уже не доженете!..


Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.