Д м на камен. Глава 1 переклад Надя Н кола ва

-Тікай!
      Саша кричав, ледь протиснувшися в привідчинену двері на горище, тому крику не вийшло, щось схоже на здавлений звук долунуло до сонного слуху Андрія. Прислухатися зовсім не хотілося. Голова після вчорашньої зустрічі нещадно нагадувала про удар, об одвірок.
     - Іди, їдь швидше згрібай свої речі, щоб тут нічого не валялося. Вони шукають тебе і вже йдуть за тобою. Хтось заклав нас, вони знають, де ти, звертай, швидше!
     Саша тормошив Андрія з невідповідним нагоді люттю.
"І це все через якогось кошеня?" - подумав Андрій, але вголос нічого не сказав, швидко зібрав розкидані по горищі речі: куртку, теплий светр, джинси, швидко натягнув на себе і побіг до виходу.
     - Туди не можна, - зупинив його Саша, - вони вже піднімаються, давай через дах.
      На сходовому майданчику останнього поверху з'явились двоє. Андрій не став зволікати, протиснувся через горищне вікно, майже скотився по даху, мало не впав, ледве втримався і почав спускатися по пожежній драбині. Він робив це не раз, наприклад, вчора. Вчора він точно так само спустився, по пожежній драбині, увійшов в квартиру. Весняний дощовий ранок починався як завжди: з небажання йти на роботу, плентатися по мокрому від нічного дощу тротуару. Андрій вловив,як доноситься з кухні ароматний запах свіжозвареної кави. І, не роздумуючи про те, хто його приготував і для кого, випив каву прямо з турки. Ну да, він так завжди робив, лінь потім мити і турку, і кухоль.
     Але зараз йому було не до спогадів, не до кави і не до будинку. Андрій крізь поспіх нібито вловив думки друга Саши:
    "Що робити? - думав Саша, - попередити друга, або зробити вигляд, що мені нічого не відомо?" Саша міркував недовго. Рвонув з вішалки куртку і побіг на горище.