Русалка на камушке

Попередня частина: http://www.proza.ru/2017/10/30/40

Русалка на камінчику сидить,
глядить удалину, а може спить,
чи на рибалоньку вона чекає
і у рибалоньки питає?

“А як живуть і чи здорові
рибалки діти чорноброві:
старша й малесенька донька?
Люляти може вже вона.

Ой, спіть, милі, люлі-баю,
а я пісню заспіваю,
і буде вона летіти,
і над хвилями дзвеніти.

Долетить до діточок,
трусить снів як зірочок,
стануть зірки прилітати
і дітей обох люляти.

Стануть зіроньки блищати,
а діточкам засинати,
виростати досхочу,
нічку місяцем свічу.

Місяченьку заблищати,
а діточкам уже спати,
спіть, дівчатка, люлі-баю,
ночі ковдрою вкриваю.”

І отак вона співала,
море хвилями гойдало,
вільний вітер пісню ніс,
плутав пасма довгих кіс.

Місяць плив за небокрай:
“Тепер, милий, відпливай
і на берег повертайся,
будеш плисти, привітайся.

Мені на скелі сидіти
і вітати вільний вітер,
і співати височенько,
щоб почули далеченько.

Водні виростуть сади,
добраніч тепер тобі,
добра путь хай додому,
вітер для дороги шлю.”

Як пісню скінчить співати,
пора пошту роздавати,
плисти в дальні береги,
де живуть морські світи.

Продовження: http://www.proza.ru/2017/11/12/1692
23.10.2017.
Картина із інтернету.