Невпинний час – жорстокість невгамовна,
І швидкоплинність існування душить.
В мені ж – сподіванка невиліковна:
Все тішуся надією, що вершить.
Тож, інколи живу мов в межичассі,
Життя проходить крадькома повз мене.
А я в скляній вітрині, в безголоссі,
І поряд тільки ляльки-манекени.
Так, я повинна щось робити,
Не перший рік живу у цьому часі.
Але, куди тепер мені ступити,
Полинути куди мрійливій птасі?
Час
© Copyright: Наташа Шевченко, 2017
Свидетельство о публикации №217111000716
Свидетельство о публикации №217111000716
Рецензии
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.