За пляшку - хоч все поле!

(Переклад на українську мову автора С.Б.Александров-Снігур)

Як загіпнотизувати двох величезних догів і вартових з гвинтівками?
Стражникам треба кинути пляшку з горючою сумішшю. А ось з догами складніше!
Треба щось таке придумати неординарне!..

У важкі застійні роки іноді так хотілося дістати для сім'ї свіжих ягід!
А у нас недалеко від будинку були колгоспні поля, на яких вирощували смородину, малину і полуницю. Будучи студентом, пізно восени і навесні я тягав з цих полів саджанці. Один раз в місячну ніч я був вже з повними мішками викопаних малинових кущів. І тут на мене йдуть в лоб з нарізними рушницями сторожа!
Та не просто йдуть! А на мене біжать з диким ревом і гарчанням два величезних дога.
І кожен розміром з жеребця!
Я по-тихому відкинув мішки під кущі...
І тут я при світлі місяця починаю робити присідання і видимість фізичної зарядки:
кручу руками в плечових суглобах як плавець, то в одну, то в іншу сторону.
Кручу - верчу, заплутати хочу! Як вітряна млин!
А оскільки я був у спортивному костюмі, то сторожа з ліхтарями прийняли мене за спортсмена.
Найголовніше, що доги стали як укопані і дивляться на мене, облизуються, не вирішуються мене загризти. А я все стою в світлі повного місяця і роблю присідання як заклопотаний... Мабуть, ніч надавала романтики і чарівності...
Сторожа цитьнули на собак, подивилися на мене, повертели пальцем біля скроні і додали:
- Ну! Знайшов час і місце зарядку робити!
А мені тільки цього й треба було! Я дрібними кроками почав тікати з місця злочину. Мішки природно залишив до ранку.
Вранці переодягнувся і пішов знову за здобиччю. Взяв з собою велосипед. Думав, що на велосипеді з більшою швидкістю відірвуся. А колгоспники вранці трактором розпушили грунт. І я потрапив в халепу.
Знову я з мішками чешу по полю, а за мною погоня сторожів! Інша зміна...
На цей раз чомусь вони були без собак!
Напевно, собаки після вчорашнього були в легкому замішанні?
А сторожі кричать на мене :
- Стій! Блиадь! Будемо стріляти! Стріляю без попередження!
А я продовжую тікати на велосипеді з мішками по зораному полю вздовж лісосмуги...
Як луноход пиляю з кратерами!
Сторожа відкрили по мені вогонь із двох гвинтівок...
Перші постріли зірвали наді мною кілька гілок з листям.
Я зрозумів, що вони заряджені реально і не сіллю. Мужики налаштовані серйозно!...
Мені довелося зупинитися,кинути вдруге мішки і піти на угоду зі слідством(тобто зі сторожами). А інакше років на п'ять загремишь...в краю смутку і печалі!
Я дістав з-за пазухи пляшку горілки і запитав прямо:
- Будете?
- А-а-а то ні! - сторопівши від несподіванки і заковтнувши кадыками відповіли сторожа і з космічною швидкістю відкрили "безкозирку".
Вони випили пляшку в позі сурмача, з піднятим догори денцем, відраховуючи чітко буль-були... Потім занюхали рукавами тілогрійок.
Тут я знову почав діалог:
- Братки! Ну, як воно працюється? Погода класна! Поле-то скопали? А я тільки відкинувся з зони! А мені б саджанців... для дому, для сім'ї?
- Для хорошої людини не шкода - відповіли сторожа.- Принось ще міхур і за пляшку копай хоч все поле! Тільки мішки поки у нас залишаться!
Так почалася наша дружба!
Влітку під час збору урожаю я приходив до них вечорами, після того як підуть бригадири і збирачі ягід.
У збирачів був план: здати десять кузовков, а одинадцятий собі...
Я що, схожий на лоха?
Щоб зібрати собі хоча б пару кузовков треба було повзати по полю по спеці весь день.
Я приїжджав з пляшкою самогону!.. І все поле було в моєму розпорядженні!..
Тепер уже не треба було як млин руками махати і від собак тікати...
І після цього ви будете стверджувати, що я не екстрасенс?
Та я... за кілька ящиків горілки вам Америку куплю!..


За бутылку - хоть всё поле!

Как загипнотизировать двух огромных догов и стражников с винтовками?
Стражникам надо бросить бутылку с горючей смесью. А вот с догами сложней!
Надо что-то такое придумать неординарное!..

В трудные застойные годы иногда так хотелось достать для семьи свежих ягод!
А у нас недалеко от дома были колхозные поля, на которых выращивали смородину, малину и клубнику. Будучи студентом, поздней осенью и весной я таскал с этих полей саженцы. Один раз в лунную ночь я был уже с полными мешками выкопанных малиновых кустов. И тут на меня идут в лоб с нарезными ружьями сторожа!
Да не просто идут! А на меня бегут с диким рёвом  и рычанием два огромных дога.
И каждый размером с жеребца!
Я по-тихому отбросил мешки под кусты...
И тут я при свете луны начинаю делать приседания и видимость физической зарядки:
кручу руками в плечевых суставах как пловец, то в одну, то в другую сторону.
Кручу - верчу, запутать хочу! Как мельница ветряная!
А поскольку я был в спортивном костюме, то сторожа с фонарями приняли меня за спортсмена.
Самое главное, что доги встали как вкопанные и смотрят на меня, облизываются, не решаются меня загрызть. А я всё стою в свете полной луны и делаю приседания как озабоченный... Видимо, ночь придавала романтики и очарования...
Сторожа цыкнули на собак, посмотрели на меня, повертели пальцем у виска и добавили:
- Ну! Нашёл время и место зарядку делать!
А мне только этого и надо было! Я мелкими шажками стал убегать с места преступления. Мешки естественно оставил до утра.
Утром переоделся и пошёл снова за добычей. Взял с собой велосипед. Думал, что на велике с большей скоростью оторвусь. А колхозники утром трактором разрыхлили почву. И я попал впросак.
Снова я с мешками чешу по полю, а за мной погоня сторожей! Другая смена...
На этот раз почему-то они были без собак!
Наверное, собаки после вчерашнего были в лёгком замешательстве?
А сторожа орут на меня :
- Стой! Блиадь! Будем стрелять! Стреляю без предупреждения!
А я продолжаю убегать на велосипеде с мешками по вспаханному полю вдоль лесополосы...
Как луноход пилю по кратерам!
Сторожа открыли по мне огонь из двух винтовок...
Первые выстрелы сорвали надо мной несколько веток с листьями.
Я понял, что они заряжены реально и не солью. Мужики настроены серьёзно!...
Мне пришлось остановиться,бросить во второй раз мешки и пойти на сделку со следствием(то есть со сторожами). А иначе лет на пять загремишь...в края грусти и печали!
Я достал из-за пазухи бутылку водки и спросил прямо:
- Будете?
- А-а-а то нет! - опешив от неожиданности и сглотнув кадыками ответили сторожа и с космической  скоростью открыли "бескозырку".
Они выпили бутылку в позе горниста, с поднятым вверх донышком, отсчитывая чётко буль-були... Затем занюхали рукавами телогреек.
Тут я снова начал диалог:
- Братки! Ну, как оно работается? Погода классная! Поле-то вскопали? А я только откинулся, из зоны! А мне бы саженцев... для дома, для семьи?
- Для хорошего человека не жалко - ответили сторожа.- Приноси ещё пузырь и за бутылку копай хоть всё поле! Только мешки пока у нас останутся!
Так началась наша дружба!
Летом во время сбора урожая я приходил к ним по вечерам, после того как уйдут бригадиры и сборщики ягод.
У сборщиков был план: сдать десять кузовков, а одиннадцатый себе...
Я что, похож на лоха?
Чтобы собрать себе хотя бы пару кузовков надо было ползать по полю по жаре весь день.
Я приезжал с бутылкой самогона!.. И всё поле было в моём распоряжении!..
Теперь уже не надо было как мельница руками махать и от собак драпать...
И после этого вы будете утверждать, что я не экстрасенс?
Да я... за несколько ящиков водки вам Америку куплю!..