Осінню посмішку мені подарувало небо,
Жовтневе золото дарує сонечко всім нам.
Яскраві барви Хортиця кохана, як на долонях
Принесла тобі, мені, всім сестрам і братам,
А ще навпроти острів Байди, як коханці...
Дарує малахітів цілий кошик вранці...
Рубінів в золоті та аметистів в сріблі
Та головне - твоєі посмішки на греблі,
Де ми колись зустрілися з тобою...
Не хочу більше я нічого, лише прибою
Рокіт чути та приємне гуркотіння
Де ми збирали пригоршні каміння,
Що звуться галькою гладенькою,
Як та Пасхальна крашанка, що з ненькою
Ми фарбували в цибулинні кожен рік...
Не зможу я іі забути аж повік!!!
***
© Copyright: Татьяна Маловичко, 2017
Свидетельство о публикации №217112602101
Свидетельство о публикации №217112602101
Рецензии