Скрипка

Скрипка плакала в тиші вечірній,
Навіваючи тугу та жаль.
І мелодія, щира та дивна,
Оберталась у світлу печаль.

А скрипаль молодий та гарячий!
Може, саме тому недарма
В нього скрипка закохана плаче?
Вона точно не знає й сама.

Вів смичок – аж від самого серця!
Підкорившись велінню руки,
Добував він – то ларго , то престо ,
А скрипаль притулив до щоки

Таке тепле, лаковане тіло,
Як у дівчини, вигнутий стан.
Від захоплення скрипка тремтіла
У його віртуозних руках.

Враз притихли здивовані гості.
На півслові замовкла вона...
В мертвій тиші кімнати, мов постріл,
Обірвалася срібна струна!

Ларго – повільно (музичний темп)
Престо – швидко

СКРИПКА

Скрипка плакала вечером поздним,
Словно было чего-то ей жаль.
Голос бился непрошеным гостем,
Навевая и грусть, и печаль...

А скрипач молодой и горячий!
Может, это одна из причин,
Что влюбленная скрипка так плачет.
Но не скажет об этом. Молчит!

Пробирая до самого сердца,
Подчиняясь веленью руки,
Вел смычок свои ларго  и престо ,
А он чувствовал кожей щеки

Темным лаком покрытое тело
И девичий изогнутый стан...
От восторга душа её пела
В этих нежных и чутких руках.

Удивленные гости затихли.
С полуслова умолкла она...
В тихой комнате вдруг, словно выстрел,
Порвалась золотая струна!

Ларго – медленно (музыкальный темп)
Престо – быстро