Листа до мами

Добридень, люба мамо. Ось, з'явилася хвилинка, і я взявся за ручку та папір. Поспішаю тобі написати, щоб ти знала, що все у мене добре й не хвилювалася. Я сподіваюся, що ти теж здорова і у тебе все гаразд.
Сьогодні випав перший сніг. Великі білі пластівці лягають на землю так красиво і так спокійно, що не віриться, що ось-ось може початися бій. Я сьогодні вартовий, стою на посту, не сплю. Дімка "Лісовик" теж зі мною, а ще собака. Пам'ятаєш, я розповідав, що навесні у нас з'явився щеня? Він став великим сторожовим псом, будь-яку небезпеку відчуває заздалегідь і попереджає нас. Дімка "Лісовик"навчив його кільком командам. Телефоном користуватися не можна, та й зв'язку тут немає, так он придумав собі забавку. А пес розумний, швидко всьому вчиться. Коли повернуся додому – привезу його з собою. Він тобі сподобається.
Минулого тижня було веселіше. До нас приїжджали музиканти і поети. Я бачив Сергія Жадана. Він читав свої вірші, а потім подарував книги. Я отримав "Тамплієри" з його автографом. Ось, тепер читаю. Ніколи не думав, що буду читати вірші. Але ці мені подобаються. Вони про нас, про Донбас, про рідну землю,  про покинуті домівки, про українських хлопців, які боронять власну територію. А ще, ці вірші нагадують мені про тебе. Пам'ятаєш, мамо, як ти мені читала вірші про дивовижну кішку, яка порізала лапу, про качку, яка перевезла через річку курчат, про моряків з довгими хвостами? Я зараз згадую їх, і наші вечори, і як ти заварювала мені какао. Як би мені хотілося знову бути з тобою, мамо. І пити какао.
Какао тут нема, й молока теж. Але все одно нас годують непогано. Є своя кухня, а ще дівчатка- волонтерки привезли печива домашнього, пироги та малюнки від дітей з якоїсь харківської школи. Це було приємно. Після війни, я обов’язково поїду до Харкова, а ще до Львова,  до Києва. У нас є тут хлопці з Києва, запрошують у гості. Ми стали справжніми бойовими товаришами.
Прошу тебе не хвилюватися за мене. Я не на першій лінії зараз. Бої йдуть, ми чуємо їх, так, але зі мною все буде в порядку. Я знаю , мамо. І ти вір в це. Бо що ж нам ще залишається, окрім віри в майбутнє. І воно буде чудовим, мамо, ось побачиш, справді.
Я дуже тебе люблю. Жду твого листа. Твій Сергійко.