А я не знаю, що з тобою. І де ти є?
Ти не приходиш до мене у снах.
Але,
Між іншим, десь далеко,
Твій образ витає у моїх думках.
І ти з’являєшся тут поряд –
У погляді сторонніх
Спільних знайомих
У своєму ліпшому другу
Схожому хлопцеві.
Я не люблю тебе.
Та й чи любила?
Любов – коли взаємно,
Всесвітню таємницю я цим не відкрила.
Я почуваюсь винною лише
Жалкую,
Бо я не розібралась
Але
Кінець кінцем, любов – коли взаємно
І з нас ніхто у цьому не винний
Я ж тобі казала.
Знаєш, я не планувала уночі писати.
Я мала б бачити вже третій сон.
Ніяких спогадів –
Усе - в залізні грати.
Я б воліла тебе більше не знати.
Та ні в кому, ні в чому.
І ніколи.
Тебе не впізнавати.
15.10.2017
Veritas
© Copyright: Валерия Колесницкая, 2017
Свидетельство о публикации №217120702308
Свидетельство о публикации №217120702308
Рецензии