Виявляється, тонути не так страшно. Раз, другий, третій, а далі звикаєш. Вже не лякаєшся і не б'єшся в істеричних припадках. З часом починаєш дивитися на це трохи інакше. Хто зна, добре це чи погано.
Кажуть тонути в людях це прекрасно. Приплітають сюди почуття, кохання і все таке інше. Насправді ж, це самогубство, на яке ти йдеш цілком свідомо. Хоча, для когось це цілком прийнятно.
Знаєш, насправді, тонути в собі, куди гірше, ніж в комусь. Кожного разу спроби врятувати себе закінчуються однаково - ніяк. Важко самотужки витягнути себе зі своїх думок і не дати занирнути туди знову, коли вони підступно повернуться.
Це так схоже на божевілля. Мабуть, я вже давно за його межами. Стомилась ловити себе і кожного разу не втримувати...
Я стомилась тонути, хоч це вже не так страшно.
Тонути
© Copyright: Александрин, 2017
Свидетельство о публикации №217120802292
Свидетельство о публикации №217120802292
Рецензии