Вже стільки років…
Промайнуло. Багато кроків
Життя відміряло моє.
Тремтіння не перестає,
Коли пірнаю у минуле,
Нічого серце не забуло.
В одній кишені дві руки,
Фотографують нас ставки.
У тих свічадах Я і ТИ,
Тихенько листя шелестить.
У нім відчула я слова,
Ледь посміхалася трава,
І очі заглядали в душу…
Та зупинити спогад мушу,
Бо знову повернуться мрії,
Ці безнадійнії надії,
Такі беззахисні і ніжні,
Тремкі і гуна білосніжна.
Мов було вперше це кохання,
Мовчало ще моє зізнання.
Вже стiльки рокiв промайнуло
© Copyright: Нелли-Киев, 2017
Свидетельство о публикации №217121200100
Свидетельство о публикации №217121200100
Рецензии
Доброго дня, Неллі!
Пам'ять серця -- то святе, але минулого не повернути. Наші мрії не завжди здійснюються, бо таке вже життя.
Мені дуже сподобався Ваш вірш -- кожна його строка світла, натхненна та лірична. Нехай радість не омине Вас. Бажаю Вам щастя та всього найкращого.
З теплом,
Валентина Петряева 12.12.2017 20:27 • Заявить о нарушении
Пам'ять серця -- то святе, але минулого не повернути. Наші мрії не завжди здійснюються, бо таке вже життя.
Мені дуже сподобався Ваш вірш -- кожна його строка світла, натхненна та лірична. Нехай радість не омине Вас. Бажаю Вам щастя та всього найкращого.
З теплом,
Валентина Петряева 12.12.2017 20:27 • Заявить о нарушении
Дякую, пані Валентино, за відгук, за побажання.
Най у Вас все буде добре.
З теплом та найкращими побажаннями
Нелли-Киев 12.12.2017 20:36 Заявить о нарушении
Най у Вас все буде добре.
З теплом та найкращими побажаннями
Нелли-Киев 12.12.2017 20:36 Заявить о нарушении