Бреду наосліп в лабіринті снів.
Не доберу – уявне, а чи справжнє
це шкарубке нашарування днів?
Пробратись годі, – бо розмиті грані.
Знайти б межу між дійсністю та сном.
По ній потроху добрести до краю.
Та знов дорогу перетнув фантом, –
фальшиві двері. Виходу немає!
Неквапно літо в осінь перейшло.
Лунає дзвоном їхнє суголосся…
Фарбує вправно осені крило –
деревам – листя, а мені – волосся.
Аж чую – хтось тихенько погукав…
Іду на голос. Вибрела поволі.
Напевне, янгол тут мене чекав,
щоб не згубилась в лабіринті долі.
СОН
© Copyright: Ирина Булахова, 2017
Свидетельство о публикации №217121401993
Свидетельство о публикации №217121401993
Рецензии