Зима
Наздогоняв він хмари своїх мрій.
Безсило падав і торкався голих віт,
Але у нього був давно свій заповіт.
Цю ніч у мене гість – моє безсоння,
Вмостилося гарненько на мої долоні.
Та хуртовій раптово зазирнув у скло,
Сніжинки вже прикрасили його чоло.
Ліхтар, що танцював, відтворив панораму,
І вхід намалював через зимову браму.
Не можу я сьогодні з тобою пустувати,
Та залишати гостя наодинці в хаті.
І ранок намагався пробитись скрізь туман
Та у свої обійми вже сон мене впіймав
А потім з хуртовієм співали ми пісні.
Червоні стали щоки, а вії так рясні.
Зима…
Свидетельство о публикации №217121801806
Казкового зимового дня до нас раптом повертаються загублені мрії, і все навкруги починає здаватися неймовірно прекрасним.
Гарних Вам днів, Неллі! Дякую за чудовий вірш -- він мені дуже сподобався!
Всього доброго!
З теплом,
Валентина Петряева 21.12.2017 18:47 Заявить о нарушении
але вони існують завжди. Так мені здається. Посміхнулась. Дякую Вам, пані Валентино, за такий бадьорий допис.
З найкращими побажаннями
Нелли-Киев 22.12.2017 15:15 Заявить о нарушении