БИДА - SOS!

                БІДА – SOS!

     Ми живемо на найкращих землях – родючих черноземах, на котрих колись буяли ліси, переліски, текли річки і річечки в гайових колисках. На наших землях може зростати рослинність всіх чотирьох країн світу.
      Пересічному горожанину, а, можливо, і селянину невідомо, що на землях наших біда, що гинуть річки, гинуть ліси, змивається і тікає від нас чернозем.
- Яка біда?! – вигукне горожанин, - на дворі так зелено, а вийдеш за місто – все зелено!
   Та від якого дерева чи трави та зелень? Від бур,янів, бур,янів і ще раз – бур,янів...
    У нас сотні тисяч гектарів зайво зораної ріллі! За останні десятиріччя тої зайвої ріллі збільшилося втричі і вп,ятеро, тому що немає кому її засівати. І загули ті поля чортополохом!
Справді, у землі болить голова, а у людей свої проблеми з бізнесом та газом. Між тим, ту ріллю орендують іноземці, вісивають на ній цупкий бур,ян для палива и вивозять разом з черноземом.
   Своя ж біда така, про яку сповістив нам Степан Колесник, письменник, лауреат Національної премії Т.Г.Шевченко на сторінках газети «Сільські вісті».
     «Щороку в Україні змивається з полів і городів фантастично-нечуване багатство –
120 млн.тонн найродючіщої землі (гумусу), що осідає мулом у річках».
     Чому? Тому, що  землі зорані до самих берегів річок, річечок і озер. Від того всі маленькі джерельця давно замулилися і счезли, люди й позабули де вони колись текли. Киянин, сядьте на електричку і вийдіть, скажімо, в Червоній Мотовилівці та огляньте панорами міста. Над озерами чорніють пагорби городів і полів, щільно упираючись в голубінь води. Ітак повсемісно – по всіх селах і хуторах.
    Коли по берегам водойомів ростуть кущі і дерева, річки не замулюються, вода в них очищається береговою рослинністю під час відлиг, кущі, дерева, трава затримують землю від весняних снігових повіней.
      « Ще до колгоспів землі обробляли одноосібники. Як же вони берегли і леліяли кожну річечку! Кожен розчищав русло проти свого наділу и не давав замулюватися джерельцям. Пологих пагорбів тоді не орали до води, а відсівали низ травою, залужували. Жодна грудочка земельки не могла скотитися в річку, жодна пилинка не забруднювала дзеркала озерця. Вода була чистою, прозорою, майже святою – як Йордань!» - наголошує Степан Колесник.
     Сьогодні немає вже колгоспів, знову землі стали особистою приватністю. Та за бізнесом забули і не згадують про береги річок та озер які замулються ріллям. Та навіщо згадувати, коли ріки нічьї? Але вони наші! Вони ще течуть біля наших ділянок і поодаль. Не чекаймо розпоряджень властей, не дочекаємося. Кожен, весняної пори викорчуйте зі свого городу зайву бузину і посадіть біля річки. Там вона приживеться і швидко розростеться і будуть звисати грони  ягід, приваблюючи пташок. А ще – яскраво-червону калину перенесіть до річки, джерельця, озерця, копанки і зашумлять калинові гаї з солов,їними піснями.
Біля річок і озер можно висівати дягіль – вологолюба, висока і міцна трава, схожа на кущ, з товстим трубчастим стеблом, великим кулевидним зонтиком квітів, опісля – цілою шапкою насіння.  Автор давно осіває дягілем озера, річечки і ставки там, де буває. Скажімо, в селі Забір, що під Києвом, Снетинці, Малій Офірні під Фастовом та в самому Фастові.
     Кожну річку і річечку потрібно укласти в зелену колиску кущів, трави і дерев, які надійно захистять русло від двох страшних болячок: замулення річок та виснаження земель.
     Вчені підрахували: для створення прибрежних захисних смуг в Україні потрібно виділити 1 мільйон гектарів землі. 2006 рік був роком Села. Виділили? І далі питання.
Тому беремося самі за цю святу справу. Вона сторицею окупиться! Поліпшиться клімат – він зробиться м.якішим, повітря стане чистішим, ми провітримо Україну від Чорнобиля, очистяться криниці і ми  будемо пити чисту, як сльоза і смачну воду.
    
     Друга біда, сповіщає газета «Сільські вісті», - лихо Українських Карпат.  Гірські ліси на
порозі екологічної катастрофи. В останні десятиріччя на схилах Карпат, а саме у Передкарпатті, спостерігається масове висихання ялинових нассаджень. Як кажуть «дерева помирають стоячи». Причиною цього лиха є коренева гниль та коренева губка, збудник якої – опеньок осінній. Та це не основна причина. Основна – в тому, що вирізані ліси Карпат поновлюються тільки ялиною, забувши про бук, дуб і граб, які є лікарями лісу. Порушено природній фітоценоз, і тепер грибкова гниль вражає не тільки нові насадження, а й розповсюджується на здорові лісові масиви.
     З початку двадцятого століття, ялину в Карпатах вирощують як монокультуру і нині десятки тисяч гектарів насаджень втретє виросли на одних і тих же ділянках. Але жодна сільсько-господарська культура, в тому числі лісова, не витримують такого часу і знесиляться на землях без дерев-лікарів.
    Як не прикро, але лісовики мусять вирубувати хворі ялини, щоб вогнища хвороб не поширювалися. Таким чином відкривають дорогу діловій деревені – знову висаджують ялину. А порятунок є – це створення мішаних лісів. У насадженнях має домінувати бук, клен, явір, в,яз. До речі, опале листя цих дерев сприяє очищенню грунтових і мікрокліматичних умов. У такій спосіб словацькі лісовики подолали біду. Так само вчинили й у державах Центральної Європи.
    Та самі лісівники без складних погоджень та законодавчих змін цієї справи не зроблять. А в нашій державі будь-яка найкраща ідея наштовхується на різноманітні перепони. Уже декілька років засідають колегії, ухвалюють ділові рішення, а «віз і нині там». Поговорили – і забули. Та біда не чекає. Якщо від балаканини не перейти до діла, не за горами час, коли безповоротньо загинуть Карпатські ліси.
     Напевно людям в нашій країні потрібно спасати Природу на Померанчевому майдані – довго кричати в небо, доти, поки почує Бог і прикаже властям, або покарає їх.
     Тому про такі біди та значимість рослинного світу для людей повинен знати кожен, що і висвітлюється на моїх, так довго писаних сторінках, і так довго чекаючих широкої аудіторії.
     Бур,янів рвіть досхочу і безмірно, а дерева насаджуйте на кожному кроці, кутку, на кожному клаптику вільної землі.
     Щоб вивести країну з криз і не впадати в майбутньому, впершу чергу потрібно піклуватися про землю та її флору, про воду і повітря, і лише тоді ми будемо мати сировину і будматеріали, газ та єлектроенергію, ліки та харчі, та все інше, тому що тільки це може дати нам здорова земля з її рослинністю, як Божий скарб.