Синантропни дерева

Оксана Студецкая

                СИНАНТРОПНІ ДЕРЕВА

Дерева-бур’яни? З естетичної точки зору ми не можемо назвати дерева бур’янами, поки в нашій мові слово “бур’ян” має синонім “сміття”. Однак велика кількість дерев в оточуючому нас середовищі відноситься до класу синантропних, тобто “разом з людиною”.
Від людської діяльності, на відміну від трав, ліси відступають (вирубка на деревину, паливо, будівлі). Але якщо закинути луки і лани, не вирубувати ліси, то вони почнуть наступати завдяки кардинальним (фундаментальним) деревам, які мають високу життєздатність і розповсюдженість. Так само, як і трав’янисті бур’яни, кардинальні дерева продукують велику кількість насіння, енергійно розсіваються, мають силу життєздатності, переносять сильний холод.
Відношення людини з деревною рослинністю має інший характер. Від діяльності людей лісів значно поменшало. Там, де колись були лісостепи з рідкими травами, тепер сільгоспугіддя та промисловість. На тисячі кілометрів протягнулися поля, лани, луки, на котрих працює людина. Всі береги Чорного моря, в минулому з непрохідними лісами і тропічною рослинністю, перетворилися в безкрає море чайних плантацій, цитрусових садів, полів тютюну. Україна, знаходячись в регіоні Полісся і Лісостепу, з небесної височини уявляє собою креслену на різні шматки картку ланів. Тож не диво, що так розповсюдилися бур’янові трави та кущі.
Між тим, площа лісів на території колишнього СРСР займає треть площі всіх лісів земної кулі. Лісів частково поменшало в зв’язку з поселенням і діяльності людей. Але закиньте луки і поля, і вони знову заростуть лісом. Всім відомо, як розростаються лісосмуги біля доріг, особливо залізничних. Лісосмуги постійно прочищають, щоб вони не зруйнували побудовані людьми дороги. Так само прочищають підлісок на межі з полем, або захисні насадження, тому що на вільні від рослинності земельної площі, ліси наступають з не меншою силою за бур’янові трави. Залиште місто, не підходьте до нього ні на хвилину, з’явіться туди через 100-200 років – міста свого не знайдете. Там буде суцільний ліс з пагорбковим ландшафтом. Бур’яни зруйнують асфальт, дерева – будівлі, і все заросте непрохідними хащами.
Якщо бур’яни селяться на місцях, де людина обробляє землю, то ліси пнуться на своє місце, де вони колись суцільно зростали. І так само дерево своїм щедрим насінням вчепиться за вільний клаптик землі під вашим тином чи на покинутому городі.
Переважна частина дерев – синантропні рослини. З півночі на південь тягнуться бори, діброви, березняки та мішані ліси. Наша деревна флора складається з хвойних та листопадних дерев: дуба, сосни, ялини, берези, осики, тополі, граба, бука, в’яза, липи, клена, вільхи, верби, диких яблуні, груші, черешні, терена, черемхи та різноманітних кущів. Всі ці дерева продукують мільйонну кількість насіння, яке розповсюджується вітром (осика, тополі, береза, в’яз). У підліску завжди зростає вільха, ліщина, липа, дикі плодово-ягідні та кущі, які розповсюджуються птахами. За допомогою птахів соєк розсіваються і дуби. Ялинове насіння поїдають і розносять птахи клести.
Сосни полюбляють піщані ґрунти, ялинові та змішані ліси – підзольні. В соснових борах підліском завжди будуть береза і осика. Вільха – типовий підлісок ялинових і березових лісів. Такі дерева, як дуби, тополі (осокори), верби, вільха, витримують заболочення і можуть зростати в заплавах річок, де витримують сезонні затоплення Та основне в життєздатності цих дерев – їх протистояння до низьких температур.
За часів далекої від нас ери, за двадцять мільйонів років тому, коли субтропічний клімат, який був на землях України, в післяльодовий період змінився на морози і потепління, флора у боротьбі за виживання створила і розповсюдила морозостійку рослинність. Берези, дуби, сосни, ялини, що ми знаємо з наших мішаних лісів –всі вони морозостійкі. Береза та її насіння витримують морози до 80 оС. Береза – одне з найпоширеніших дерев, зростає у всіх кліматичних умовах, недарма астрологи занесли її в одну з найперших кардинальних рослин, фундаментом флори. До таких же сильних фундаментальних дерев належить і сосна. Хвойні ліси взагалі – первинні поселенці земної кулі після деревних папоротів. Соснові – саме широке сімейство, яке є на всіх континентах. Саме флора нашого помірного клімату в більшості своїй відноситься до фундаменту рослинного світу.
Деревна рослинність оточує людину повсемістно. Навіть там, де її немає, люди бажають висаджувати біля себе дерева, привозячи їх з інших регіонів і прививаючи їх акліматизуватися. Навіть в пустелях або в степу люди штучно зволожують ґрунти і плекають деревну рослинність. Звичайно, аборигенні евкаліпти Австралії ми не можемо використати на півночі. Та ботаніки, селекціонери експериментують і винаходять все, щоб тільки привабити до себе ту чи іншу рослину, і їм вдається. Особливо вдається з кардинальними рослинами, що складають фундамент флори земної кулі.
Лісовими деревами люди обсаджують свої міста, дороги, парки, алеї, подвір’я. Окультурені плодово-ягідні, взяті людиною вперше з дикого лісу, стали садами.
Людина, тісно знаходячись в спілкуванні з деревною рослинністю, в повній мірі має право користуватися нею для лікування, тим більше, що з астрологічної теорії, дерева і люди пов’язані енергетично, дерева і люди пов’язані обміном речовин.
Користуючись великим даром природи, ми не повинні забувати, що дерева на відміну від трав’янистих, довго зростають до народження першого насіння. Скажімо, береза зацвітає на 10–12 році життя, липа – на 20–25 році, сосна – на 30-му, бук – на 60–70, дуб – на 80–100 році. Щоб виросли дуби до появи на них перших жолудів, їм потрібно зростати сто років! Час, більший за наше життя!
Тому ліси бережуть і вчасно висаджують. Коли ж великими площами вирубуються і не поновлюються, у природі змінюється фітоценоз (гармонійність спілкування і розмноження). Якщо вирубують в лісі одразу значну площу дерев, то відкрившийся сильний приплив світла може згубити сіянці цього ж виду. Вирубка лісу проводиться прорідженням, або невеликими частками. При прочистці лісу можна скористатися заготівлею сировини дерев для лікарських цілей.
Довго зростаючи, дерева і довго живуть, так довго, що ми знаємо представників п’ятитисячної давності. Мамонтове дерево в Каліфорнії та африканський баобаб нараховують п’ять тисяч років. Така особливо висока довговічність притаманна деревам в тропічних і субтропічних поясах.
Наші дуби теж довгожителі. В Англії є представник дуба, якому півтори тисячі років. Ще більше живе каштан – 2 тисячі, липа може жити ціле тисячоліття. Бук – 600–900 років, тополя – 300–600, сосна – 500, горіх волоський – 300–400, груша – 300, черешня – від 200 до 400, яблуня – 200 років. В Грузії зберігся дуб, висаджений Петром Великим, в місті Вінниця липова алея –висаджена в честь приїзду  Катерини  Першої.
Дерева дають нам можливість не тільки пожиттєвого з ними спілкування, вони можуть розповісти нам про закони природи та її історію. Саме дерева нам розповіли про кам’яний вік, про перші дерева-папороті і про те, що 30–40 мільйонів років тому на землях України панував субтропічний клімат. Важко повірити, що у північній частині нашого Поділля росли велетенські дерева секвої (мамонтове дерево), пальмові і тюльпанові дерева, вічнозелені лаври і магнолії. На півдні України, починаючи від Поділля, по Львівщині, Дністру, Кам’янець-Подільську до молдавських земель грали хвилі Сарматського моря. Саме дерева нам розповіли, що в післяльодовий період першими вижили і піднялися сосни і берези, а вічнозелені трави ховалися під снігом.
Ліси та лісонасадження наших широт найбільш благодійні для складу атмосферного повітря і дихання ним. В тропічному лісі ви задихнетеся, так як в ньому в десять разів більше вуглецю від великого розмаїття і нагромадження рослин, коренів та бактерій в ґрунті.
Дерева своїми фітонцидами та леткими оліями очищають від хворобливих мікробів і пилу не тільки повітря, а і наш організм. Через дихальні шляхи всмоктуються в легені, а потім в кров, а через нюхальний центр – в мозок. При небезпечних і загрозливих пандеміях можна сховатися в наших лісах, щоб не захворіти.
Психологічний вплив лісів самий благодійний для нервової системи. Зелений колір вважається заспокійливим тільки тому, що цей колір несе нам рослинність, яка своєю зеленню дає нам не тільки спокій, та ще велику непередаваєму описом радість. Немає кращого в світі мистецтва, ніж природний храм лісів та перелісків, що радують душу чудотворним різьбленим кровом; храм мистецтв ланів, луків, степів з хвилястим коливанням трав і хлібів, храм річок, озер та морів, кличучи нас в одне з найприємніших насолодощів – відчуття вічності.
Деревну рослинність особливо потрібно берегти і розмножувати. Люди її знищують, і обов’язок людства – її відновлювати