«Попіл, але прозорий.
Він мене веселить.
Я в ньому бачу самого себе.»
(Григорій Сковорода)
У жмені своїй
Затискаю попіл,
Сію його, як сіють зерна:
Попіл прозорий.
Падає він на землю зорану
(Зоряну),
Падає він на каміння,
Падає він на коріння,
Падає він на води дзеркало,
Падає він у душі людської безодню
І проростає вогнем –
Деревом язикатим, зіллям сонячним –
Попіл прозорий.
Збирав його не рік, не два
Левадами та гленами,
Торфовищами та долинами,
Де колись стояли селища
Диваків-гелів:
Прочан свого святого острова.
Збирав я той попіл прозорий,
Що вікував тут не одне літечко,
Не одне століттячко
І не одне тисячоліттячко,
І зрештою втямив, що попіл – то зерна:
Тільки прозорі й не видимі,
Які сіяти тепер мушу:
Скільки років моїх вистачить:
Бо попелу того вдосталь:
Попелу Вітчизни нашої…
Прозорий попiл
© Copyright: Шон Маклех, 2018
Свидетельство о публикации №218010100176
Свидетельство о публикации №218010100176
Рецензии
С Новым Годом! Пусть все желания сбудутся, и Новый Год будет годом крепкого здоровья и бодрого настроения!
С уважением,-
Анна Шустерман 01.01.2018 20:52 • Заявить о нарушении
С уважением,-
Анна Шустерман 01.01.2018 20:52 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.