Попередня частина: http://www.proza.ru/2018/02/10/68
Дощику-дощику,
падаєш униз,
чи буде з тобою
для землі сюрприз?
А його не буде,
якщо цілий день
поливав лісок весь,
кожен його пень.
Поливав дощ кожну
голочку в сосни,
заблищали краплями
на ній всі голки,
а туман ранковий
зник удалині,
хоч зима триває,
такі в неї дні.
Далека ця дорога,
та веде у ліс,
їхала зима,
був у неї віз,
тепер не саночки
бували в зими,
їхала на возику
всі зимові дні.
На возику їхала,
може й на човнах,
десь уже озвався,
швидко замовк птах,
земля - із пісочком,
на ній підростуть
високі дерева,
весну бруньки ждуть!
Продовження: http://www.proza.ru/2018/01/08/111
5.01.2018.17.50
Фотографія Ігора Винниченка:
"Розрада серцю і очам замилування."
Дождик-дождик, падаешь вниз?
© Copyright: Светлана Борщ, 2018
Свидетельство о публикации №218010501914
Свидетельство о публикации №218010501914
Рецензии