Попередня частина: http://www.proza.ru/2018/01/05/1914
Прикраситись збиралось надвечір’я
і засвітило в парку ліхтарі,
там намистинами вони світились
і так блищали до зорі.
Трава зеленувата відтіняє
чорні мережива гілок,
а вище – лиш бузкове небо сяє
у мить вечірню без тривог.
Ця мить продовжиться і блисне
асфальтом мокрим доріжок,
далеким світлом від дороги,
декілька світять зірочок.
Спішать вечірні перехожі
із парасольками удалину,
повториться мить знову,
але такою їй не буть.
Доріжки й лавочки, і знову
хитається верби гілля,
та все ж для пізніх подорожніх
дарує вечір світло ліхтаря.
Продовження: http://www.proza.ru/2018/01/20/2450
5.01.2017.
Фотографія Ігора Винниченка:
"Оздоба повечір'я..."
Украситься собиралось предвечерье
© Copyright: Светлана Борщ, 2018
Свидетельство о публикации №218010800111
Свидетельство о публикации №218010800111
Рецензии