Небо мiста
- Де я лишів авто? - думки сі крутили в банєку, як вуж на пательні. - І чому на цій вулиці замість хідників суцільне багно?
- Шо то за місто? - спитав він у нічного двірника, прикривши лице капюшоном з хутряною обрамівкою.
Той відповів.
- Фуууух, не моє,- з полегшенням зітхнув. Але зи серцє, на великий палець ноги, впав му кавалок каменє. Хлоп зойкнув, але то не помогло, палець пульсаційно болів і зачинав пухнути.
Далі він вже йшов обережніше, хоча змісту в цьому не було: ше вчора напуцовані до шаленого блиску мештики тепер були повні води зі снігом і радісно цьмакали в такт думок.
- Яка то вулицє, холєра ясна, ані єдної таблички? Де то сі зачєло вчора? Хто був зо мнов: прокурор, архітект, активісти? - фільм у його голові крутивсі по колу, уривався, бренчав шансоном, але відповіді не було.
Почувсі шум мотора. Під'їхало авто без передних коліс. Замість них машину пхали наперед себе два хлопи в оранжових жилєтках. На кузови стояв ше єден і махав на всі боки пустов шуфльов, ніби гонив комарів.
- Пане кєровніку, шо так рано на роботу? Падайте в кабіну, підвезу,- з вікна піскорозкидувальної машини на хлопа дививсі шофер з ЙОГО міста.
- Як він мене спізнав? Мені ж сказали, шо то не МОЄ місто? - думки в голові вже зачинали інтенсивно оргазмувати.
Всередині було тепло, пахло солярою, часником, а голі баби зі стінок нагадали хлопови минулий день. Водій щось весело розповідав, попивав колу і пробував втішати:
- Та як спізнав? По вашій шєпці! Про ню свого часу всі мєстні ґазети писали, - продовжував читати думки водій. - Йой, курча, не переживайте! Найдесі авто! Возьміт тамво, в бардаку, потєгніт си сотку, вспокійтесі.
- Звідки він знає мої думки, ХТО я і ШО шукаю?- думка майнула і зникла в морозі ночи.
Вни їхали ше довго, кєровнік дививсі докола і не спізнавав НІЧОГО!
- Пісок сі скінчив, тре на дозаправку,- сказав водій.
Але вже, коли ся спинили, хлоп вийшов з кабіни, і ввидів, шо дорога позаду була нечищеною і гладкою, без жодних ознак піску.
- У вашім кузові навит не пахне піском? Шо ви розкидаєте, га? - спитав у водія.
- ВідкАти, пане кєровнік, ваші ВІД-КА-ТИ!- шофер вдарив "по коробці" і, обклавши хлопа триповерховим матом, зник у ранкових сутінках.
Докола здіймався день з присмаком Нового Року. Пан кєровнік стояв посеред дороги в споднях, мокрих по коліна, і з великим пальцьом ноги, котрий розпух і вже сі не поміщав у мешт. А перед ним біліла тАбличка з назвою ЙОГО міста, перекреслена червоним пасом.
З Новим Роком, люде!
*Баюра - велика глибока калюжа.
Завше Ваш, Яків Кутовий
Свидетельство о публикации №218011100670