Северное сияние

"На далёком Севере эскимосы бегают за моржой, за моржой...
   Эскимос моржу поймал и вонзил в неё кинжал глубоко, глубоко...
   Не хотел моржа лежать!... Схватил шкуру и бежать далеко, далеко..."

В песнях Севера певец поёт о том, что он видит при транспортировке по тундре на оленях, на собаках или по океану...
Например:"Я еду по тундре... Впереди большой камень... Собаки мои устали... Скоро увижу сияние на небе... Вот!... Оно переливается как пламя в очаге  чума..."
Северное сияние нереально, фантастично!...
Оно действует на человека завораживающе и может уничтожить!... Местные жители утверждают, что если оленевод едет по тундре, то наблюдая северное сияние нужно петь. А если будешь свистеть, то растворишься в небе и в твой чум приедет на нартах только кухлянка и торбаса!...

Берега России размывают три Океана: Ледовитый, Ядовитый и Блиядовитый... И сейчас поймёте, почему!...
Местное население спивается из-за отсутствия фермента алкогольдегидрогеназы.
Из-за чего у них в организме стакан водки циркулирует неделю. Отсутствие витаминов и солнца приводит к рахиту и цинге. В двадцать лет уже у многих вставные челюсти... Полярная ночь по полгода приводит к депрессиям. А главное - раньше ели больше сырого мяса с кровью, ели строганину из чира, муксуна и лосося, нарезая замороженную рыбу стружкой и мокая в соль и перец... А сейчас пошли сублимированные продукты...
Мы поехали в эти суровые края летом с геологами в экспедицию с целью поиска запасов урана, нефти, угля... Ну и что ещё попадётся под руку(золото, алмазы)...
Сначала мы плыли на корабле по Лене и видели многометровые глыбы льда на протяжении до горизонта. По весне из выгребных туалетов вывозят замороженные кубы льда с фекалиями и выбрасывают в реку!... Раздаётся жизнеутверждающий аромат весны!...
В посёлках из-за вечной мерзлоты зимой не глушат двигатели автомобилей и экскаваторов. Так и пашут на холостом ходу. Потому что потом не заведёшь до весны!
В тайге много озёр, битком набитых рыбой(в основном караси). Ходят дикие табуны  коренастых лошадок, очень симпатичных, мохнатых. Чрезвычайно выносливые лошади!Отрывают мох  и травку из-под метрового снега. Они приспособлены к морозам в пятьдесят-шестьдесят градусов.(Абсолютный минимум зарегистрирован - минус 71 градус Цельсия). Так вот, когда эта лошадка испражняется, то летящий вниз навоз в полёте замерзает и превращается моментально в камень!... И у человека аналогично!...
Да!... Русский климат, хоть не мёд, всё же замечательный!...
Нам с погодой не везёт!... Утеплись старательно!...
Колебание температур за год более ста градусов! Камни трескаются!... А люди приспосабливаются... А какие тут бывают ветра!...
И как местные тут ориентируются? Всё кругом одинаковое и никаких указателей!...
После зоны тайги началась тундра - одни сопки, без деревьев, кривенькие низкорослые кустики. Кругом - одни болотца и озёра... Брошенные бочки, некоторые ещё от поставок по ленд-лизу во время войны из США, гусеницы тракторов, куски труб. После поездок вездеходов, уродующих грунт, мох не растёт там несколько лет.
А коротким полярным летом заедает мошка и комар. Оленеводы стараются погнать оленей поближе к океану, там на ветру меньше гнуса... А когда есть гнус, то он просто облепляет и людей, и животных!... Гнус и в супе, и в компоте, и в носу, и в ушах, и в глазах...
Мы с дозиметрами искали уран и пришли в одно стойбище оленеводов. Утром оказалось, что жила урана находилась прямо под чумом хозяина!...
Наши приборы стало зашкаливать при случайном включении... Но оленевод ничуть не расстроился и не испугался. Вечером он нас покормил плотно олениной с брусникой. За три буханки хлеба предлагал мне взять с собой своего оленя насовсем, а дочку ... за буханку... на одну ночь... А если дочку насовсем, то калым всё же нужен!...
Очень гостеприимный и великодушный народ. Кормят, кормят, кормят, пока не начнёшь икать... Только тогда прекращают. А иначе скажут, что не уважаешь их.
У девушек украшения из оленьего меха и бисера, а одежда сшита из рыбьей кожи и со специальными кожаными шнурочками, зашивается наглухо на несколько месяцев. Остаются только отверстия для естественных надобностей... Но, для поездки в город у всех есть соболиные и песцовые шубы с капюшонами, изнутри вместо подкладки - норка!... Высший шик для Европы!...
Если бы я взял в жёны местную девушку, то мог бы открыть магазин пушнины(чернобурка, песец, горностай, соболь, норка)... И ведь я ещё до сих пор в раздумье!...
Через неделю наш геолог заболел. Я дал ему из аптечки антибиотики. Но местный шаман со своей дочкой лет восемнадцати решили его вылечить продвинутым способом, по-своему...
Сначала они дали ему отвар мухоморов, а потом девушка сняла с себя много месяцев не снимаемый костюм, уселась голенькой попочкой на грудь геолога... Потом она начала скакать задницей перед его носом. И так активно! А в это время шаман-отец бил колотушкой в кожаный бубен и читал заклинания. В плошках при этом горел тюлений жир. Этим жиром натёрли нашего геолога и эту девушку заодно.
Вскоре геолог потерял сознание от такой ингаляции...(а запах как от мамонта перед забоем!) и массажа.
Но, как ни странно он выжил. Утром был как огурчик! Думаю, мои антибиотики тут не при чём!...
Я пошутил, сказав, что теперь после такого танца геолог обязан на ней жениться...
А я бы благословил их брак... Тем более, что...!
Что интересно, у оленеводов в паспортах нет указания населённого пункта, улицы и номера дома. Просто пишут:название республики, Отделение Внутренних Дел  такое-то. А чумы их кочуют по всей тундре на тысячи километров. Их дом - вся тундра, однако!... Как им письма писать? Не знаю!... Сами приезжают на почтовые отделения несколько раз за год.
Доктора добираются к ним на вертолётах и вездеходах только в экстренных случаях. Доктора неплохо зарабатывают, возможно совместительство. Допустим, поступает один больной с конъюнктивитом и врач получает полставки за окулиста. А если поступает с ангиной, с отитом - полставки за ухо-горло-носа. Так что местных докторов к нам на большую землю и калачом не заманишь!...
А ещё тут запросто приходят в гости белые медведи. Полакомиться отходами... Могут и человечка обглодать... А если ты медведя завалил с целью обороны - то полтонны мяса и шкура твои!... Но вообще они в Красной Книге...
В местных здравпунктах доктору за больничный лист приносят золотой самородочек, золотой песок или алмазик. По-тихому выносят с приисков...
Мне показали одну сопку - её называют "Лёлькин пуп" в честь местной проститутки, обслуживавшей охотников и старателей. Говорят, что у Лёльки была мерная такса за интим - насыпали золотой песок в её пупок. А любовным утехам предавались на этой сопке. С тех пор эту сопку так и называют. Её подруги довольствовались шёлковыми платками, колготками, бутылкой портвейна..
Народ пропивает за пару месяцев всё, что заработали в тундре за год!...
Когда мы плыли на корабле к Новосибирским островам, мне запомнилась моржиха, на спине которой прикрепился маленький моржонок. Как он держится на такой скользкой резиновой маме?
И ведь питаются одним планктоном и рачками! А вес держат стабильно на морской диете!... Ещё запомнилось, как я на палубе играл на губной гармошке, а в это время молодая тюлениха из воды заслушалась от моей игры... Так внимательно!... Лежала на спине с открытыми глазами и балдела... Как русалка!... Глаза огромные, влюблённые такие!... Долго плыла за кораблём... Когда я кончил играть, она ударила хвостом и сразу уплыла по своим тюленьим делам. Наверное, первый и последний раз слушала музыку от людей...
Что интересно, там в полярных широтах преломляется пространство и в радиосвязи часто выплёскиваются переговоры с радиостанций, у которых радиус действия до сорока километров, да ещё с плохим качеством связи из дальневосточных городов
(со Скорой Помощи, милиции и т.д.). Причём тут, на Севере, за много тысяч километров слышимость прекрасная.
В океане очень сильные приливы и отливы. Иногда нам приходилось при отливе метров по триста двигать по песку к воде наш оставленный баркас, давя крабиков и ракушки. Океан отступил, а нам ждать прилива некогда. Может и шторм начаться! А температура водички даже в июле  - четыре-пять градусов! Курорт! Только пальм не хватает!...
На островах прямо в скалах видны залежи бурого угля и антрацита. Копай - не хочу!... Из вечной мерзлоты местами торчат останки мамонтов. Говорят,что в девятнадцатом веке Россия по добыче слоновой кости опережала Африку и Индию вместе взятые! Столько здесь оставалось тушек мамонтов!...
Местные промысловики убивают моржей и их тушки складывают в земляные углубления и прикрывают землёй. Ничего не портится по несколько лет! Микробы в воздухе отсутствуют! Потом мясом этим кормятся сами и собак потчуют. А уж если кита подбили, то это настоящее пиршество!... Представляете, железнодорожный вагон мяса!... Но, сейчас они тоже в Красной Книге!... Что ни захочешь - всё в Красной Книге!Как жить?...

@AlSnegyr 1987 год

Північне сяйво
(Переклад автора С.Б.Александров-Снігур)

"На далекій Півночі ескімоси бігають за моржой, за моржой...
Ескімос моржеві зловив і встромив у неї кинджал глибоко-глибоко...
Не хотів моржа лежати!... Схопив шкуру і бігти далеко, далеко..."

У піснях Півночі співак співає про те, що він бачить при транспортуванні по тундрі на оленях, собаках або по океану...
Наприклад:"Я їду по тундрі... Попереду великий камінь... Собаки мої втомилися... Скоро побачу сяйво на небі... Ось!... Воно переливається як полум'я у вогнищі чума..."
Північне сяйво нереально, фантастично!...
Воно діє на людину заворожуюче і може знищити!... Місцеві жителі стверджують, що якщо оленяр їде по тундрі, то спостерігаючи північне сяйво потрібно співати. А якщо будеш свистіти, то розчинишся в небі і в твій чум приїде на нартах тільки кухлянка і торбаса!...

Береги Росії розмивають три Океани: Льодовитий, Отруйний і Блиядовитый... І зараз зрозумієте, чому!...
Місцеве населення спивається через відсутність ферменту алкогольдегідрогенази.
Із-за чого у них в організмі склянка горілки циркулює тиждень. Відсутність вітамінів і сонця призводить до рахіту й цинзі. У двадцять років вже у багатьох вставні щелепи... Полярна ніч по півроку призводить до депресій. А головне - раніше їли більше сирого м'яса з кров'ю, їли строганину з чіра, муксуна і лосося, нарізаючи заморожену рибу стружкою і мокая в сіль і перець... А зараз пішли сублімовані продукти...
Ми поїхали в ці суворі краї влітку з геологами в експедицію з метою пошуку запасів урану, нафти, вугілля... Ну і що попадеться під руку(золото, алмази)...
Спочатку ми пливли на кораблі по Олені і бачили багатометрові брили льоду на відстані до горизонту. По весні з вигрібних туалетів вивозять заморожені куби льоду з фекаліями і викидають в річку!... Лунає життєствердний аромат весни!...
У селищах через вічної мерзлоти взимку не глушать двигуни автомобілів і екскаваторів. Так і орють на холостому ходу. Тому що потім не заведеш до весни!
В тайзі багато озер, битком набитих рибою(в основному карасі). Ходять дикі табуни кремезних конячок, дуже симпатичних, волохатих. Надзвичайно витривалі коні!Відривають мох і траву з-під метрового снігу. Вони пристосовані до морозів в п'ятдесят-шістдесят градусів.(Абсолютний мінімум зареєстрований - мінус 71 градус Цельсія). Так от, коли ця конячка випорожнюється, то летить вниз гній в польоті замерзає і моментально перетворюється в камінь!... І у людини аналогічно!...
Так!... Російський клімат, хоч не мед, все ж таки чудовий!...
Нам з погодою не щастить!... Утеплись старанно!...
Коливання температур за рік більше ста градусів! Камені тріскаються!... А люди пристосовуються... А які тут бувають вітру!...
І як тут місцеві орієнтуються? Все кругом однакова і ніяких покажчиків!...
Після зони тайги почалася тундра - одні сопки, без дерев, кривенькие низенькі кущики. Кругом - одні болота і озера... Кинуті бочки, деякі ще від поставок по ленд-лізу під час війни з США, гусениці тракторів, шматки труб. Після поїздок всюдиходів, спотворюють грунт, мох не росте там кілька років.
А коротким полярним влітку заїдає мошкара і комар. Оленярі намагаються погнати оленів ближче до океану, там на вітрі менше гнусу... А коли є гнус, то він просто обліплює і людей, і тварин!... Гнус і в супі, і в компоті, і в носі, і в вухах, і в очах...
Ми з дозиметрами шукали уран і прийшли в одне стадо оленярів. Вранці виявилося, що жила урану знаходилася прямо під чумом господаря!...
Наші прилади стало зашкалювати при випадковому включенні... Але оленяр нітрохи не засмутився і не злякався. Ввечері він нас погодував щільно олениною з брусницею. За три буханки хліба пропонував мені взяти з собою свого оленя назовсім, а доньку ... за буханець... на одну ніч... А якщо доньку назовсім, то калим все ж потрібен!...
Дуже гостинний і великодушний народ. Годують, годують, годують, поки не почнеш гикати... Тільки тоді припиняють. А інакше скажуть, що не поважаєш їх.
У дівчат прикраси з оленячого хутра та бісеру, а одяг пошитий з риб'ячої шкіри і зі спеціальними шкіряними шнурочками, зашивається наглухо на кілька місяців. Залишаються тільки отвори для природних потреб... Але, для поїздки в місто у всіх є соболині і песцеві шуби з капюшонами, зсередини замість підкладки - норка!... Вищий шик для Європи!...
Якщо б я взяв у дружини місцеву дівчину, то міг би відкрити магазин хутра(чорнобурка, песець, горностай, соболь, норка)... І адже я ще досі в роздумах!...
Через тиждень наш геолог захворів. Я дав йому з аптечки антибіотики. Але місцевий шаман зі своєю донькою вісімнадцяти років вирішили його вилікувати просунутим способом, по-своєму...
Спочатку вони дали йому відвар мухоморів, а потім дівчина зняла з себе багато місяців не знімається костюм, всілася голенькой попочкой на груди геолога... Потім вона почала скакати дупою перед його носом. І так активно! А в цей час шаман-батько бив калаталом у шкіряний бубон і читав заклинання. В мисках при цьому горів тюленячий жир. Цим жиром натерли нашого геолога і цю дівчину заодно.
Незабаром геолог знепритомнів від такої інгаляції...(а запах як від мамонта перед забоєм!) і масажу.
Але, як не дивно він вижив. Вранці був як огірочок! Думаю, мої антибіотики тут не при чому!...
Я пожартував, сказавши, що тепер після такого танцю геолог зобов'язаний на ній одружитися...
А я б благословив їх шлюб... Тим більше, що...!
Що цікаво, у оленярів в паспортах немає зазначення населеного пункту, вулиці та номера будинку. Просто пишуть:назва республіки, Відділення Внутрішніх Справ таке-то. А чуми їх кочують по всій тундрі на тисячі кілометрів. Їх будинок - вся тундра, однак!... Як їм писати листи? Не знаю!... Самі приїжджають на поштові відділення кілька разів за рік.
Доктора добираються до них на вертольотах і всюдиходах тільки в екстрених випадках. Доктора непогано заробляють, можливо сумісництво. Припустимо, надходить один хворий з кон'юнктивітом і лікар отримує півставки за окуліста. А якщо надходить з ангіною, з отитом - півставки за вухо-горло-носа. Так що до місцевих лікарів до нас на велику землю і калачем не заманиш!...
А ще тут запросто приходять в гості білі ведмеді. Поласувати відходами... Можуть і чоловічка обглодать... А якщо ти ведмедя завалив з метою оборони - то півтонни м'яса і шкура твої!... Але взагалі вони в Червоній Книзі...
У місцевих здоровпунктах доктору за лікарняний лист приносять золотий самородочек, золотий пісок або алмазик. По-тихому виносять з копалень...
Мені показали одну сопку - її називають "Лелькин пуп" на честь місцевої повії, яка обслуговувала мисливців і старателів. Кажуть, що у Лельки була мірна такса за інтим - золотий пісок насипали в її пупок. А віддавалися любовним утіхам на цій сопці. З тих пір цю сопку так і називають. Її подруги задовольнялися шовковими хустками, колготками, пляшкою портвейну..
Народ пропиває за пару місяців все, що заробили в тундрі за рік!...
Коли ми пливли на кораблі до Новосибірським островів, мені запам'яталася моржиха, на спині якої прикріпився маленький моржонок. Як він тримається на такій слизькій гумової мамі?
І адже харчуються одним планктоном і рачками! А вага стабільно тримають на морський дієті!... Ще запам'яталося, як я на палубі грав на губній гармошці, а в цей час молода тюлениха з води заслухалась від моєї гри... Так уважно!... Лежала горілиць з відкритими очима і мліла... Як русалка!... Очі величезні, закохані такі!... Довго плила за кораблем... Коли я скінчив грати, вона вдарила хвостом і відразу попливла за своїм тюленячим справах. Напевно, перший і останній раз слухала музику від людей...
Що цікаво, там в полярних широтах переломлюється простір і радіозв'язку часто вихлюпуються переговори з радіостанцій, у яких радіус дії до сорока кілометрів, та ще й з поганою якістю зв'язку з далекосхідних міст
(зі Швидкої Допомоги, міліції тощо). Причому тут, на Півночі, за багато тисяч кілометрів чутність чудова.
В океані дуже сильні припливи і відливи. Іноді нам доводилося при відливі метрів за триста рухати по піску до води наш залишений баркас, давлячи крабиков і черепашки. Океан відступив, а нам чекати припливу колись. Може і шторм початися! А температура води навіть у липні - чотири-п'ять градусів! Курорт! Тільки пальм не вистачає!...
На островах прямо в скелях видно поклади бурого вугілля і антрациту. Копай - не хочу!... З вічної мерзлоти місцями стирчать останки мамонтів. Кажуть,що в дев'ятнадцятому столітті Росія з видобутку слонової кістки випереджала Африку та Індію разом узяті! Стільки тут залишалося тушок мамонтів!...
Місцеві промисловики вбивають моржів і їх тушки складають у земляні поглиблення і прикривають землею. Нічого не псується за кілька років! Мікроби в повітрі відсутні! Потім м'ясом цим годуються самі й собак пригощають. А вже якщо кита підбили, то це справжній бенкет!... Уявляєте, залізничний вагон м'яса!... Але, зараз вони теж у Червоній Книзі!... Що захочеш - все в Червоній Книзі!Як жити?...

@AlSnegyr 1987 рік