Попередня частина: http://www.proza.ru/2018/01/08/1019
Відцвіла красою днина
і пішла відпочивать,
їй до завтра і до ранку
треба спати, засинать.
Сонячним останнім світлом
блиснула насамкінець
і сіро-рожеві хмари
запросила у танець.
Між хмарами виринали,
золотом цвіли краї:
це востаннє небо сяє,
відпочити час йти.
Пишні із дерев букети
виклала вгорі зима,
хоч гілки порожні сяють,
в них - мережива краса.
Запорошені вже снігом
хат дахи, капличка, дзвін,
сині хмари йшли на сході,
буде вранці передзвін.
Вуличка, старі дерева,
поруч лавочка сама,
на гілках сидять омели,
або з гілочок гнізда.
Захід красить підвечір’я
золотим своїм вогнем
і засвітить над подвір’ям,
і піде у ніч цей день…
Продовження: http://www.proza.ru/2018/01/24/85
18.01.2017.
Світлина Калини Шпанюк-Мельничук:
"Відцвіла красою днина"
Отцвёл красотою день
© Copyright: Светлана Борщ, 2018
Свидетельство о публикации №218011900131
Свидетельство о публикации №218011900131
Рецензии