Iхав козак, iхав

              Їхав  козак,  їхав.


Їхав  козак,  їхав,  у  чистому  полі,
Молодий,  гарячий,  він  гуляв  по  волі.
Коник  вороненький,  козак  чорнявенький.
Вимахав  нівроку,  собі  здоровенький.


Зустрілась  дівчина,  йому  Марусина,
Взяв  і  закохався,  от  лиха  година.
Хіба  можна  ж,  брате,  їй  було  казати,
Що  підеш  за  нею,  до  чужої  хати.


Марусино – серце,  дай  води  відерце,
Маєш  воду  в  дворі,  повнеє  цеберце.
Дай  води  відерце,  для  мене  і  коня,
Я  вже  й  буду  їздити,  до  тебе  щодня.


Марусина – серце,  йому  відповіла,
Дам  їсти  і  пити,  сама  ж  захотіла.
Заїжай  до  двору  і   розпрягай  коня,
Залишишся  у  мене,  може  й  на  півдня.

 
Коня  напували,  самі  розмовляли,
Радістю  світились,  очі,  як  стояли.
Запала  у  серце,  козаку  дівчина,
Молода,  гарненька,  наша  Марусина.


Марусино – серце,  дай  мені  сідельце,
Я  тобі   залишу,  в  душі,  своє  серце.
Мені  пора  їхати,  подай  на  коня,
Зачекалась  дома  вже,  вся  моя  рідня.

           14:00.26.01.2018.