Попередня частина: http://www.proza.ru/2018/01/20/2450
Стелилась біла ковдра по землі,
світ накривала із мовчанням:
не шелестить сухий листок,
дрімає вітер в кронах дальніх.
Незнаний ієрогліф сотворив,
що на снігу такий помітний,
або це ніби мальована ліском
біфідобактерія під снігом.
В сосновий ліс веде дорога,
яка засніжена, й сліди тварин,
або підеш у лісові простори,
а може будеш в них один?
В них не один – дерево кожне
в пороші снігу там живе,
в голках - засніжені ялинки,
десь мавка лісова, що весну жде.
Себе малює день сірістю неба,
що десь високо в зеленій хвої,
угору лиш на нього подивися:
високий ліс красою промовчить.
Продовження: http://www.proza.ru/2018/02/21/2125
18.01.2018.
Фотографія Ігора Винниченка:
“Білий саван на ймення "мовчання"...”
Стелилось белое одеяло по земле
© Copyright: Светлана Борщ, 2018
Свидетельство о публикации №218012700084
Свидетельство о публикации №218012700084
Рецензии