прошу, не даруй мені тих квітів.
не даруй троянд червоних,
таких, як та кривава ніч,
що сховалася за колючими гілками.
тих ромашок, що ще вранці
ними милувалось сонце.
і конвалій теж не треба...
ніжних і тендітних, зрізаних,
грубою людською рукою ,
аж під самий корінь.
не даруй мені квітів мертвих,
не бажаю я такого.
я не така, як ти... я бачу їхні сльози, сльози болю...
краще ніжно обійми, та не відпускай ніколи.
куточками губ цілуй мене,
тихенько шепітом скажи,
те що в голос не говорять...
подаруй мені кохання,
болю не даруй, благаю...
***
© Copyright: Коларгина, 2018
Свидетельство о публикации №218020200863
Свидетельство о публикации №218020200863
Рецензии
